Зустріч у Місті легенд

Глава 9

“А ти? Ти закоханий?” -  з відчаєм запитала про себе вона, дивлячись його бік. Жінка так і не змогла вирішити для себе задачу про загадування бажань щодо чоловіків. Тут і поруч був чоловік, з яким треба налагоджувати взаємозв’язок. Нестерпно хотілось перекласти на нього відповідальність за свої почуття. Щоб не думати про того, іншого, нічого не робити. Він навіть не знав про її вагання, вважаючи її своїм другом. Вона за очікуванням дивилась в бік того, хто поруч.

Після ефектної  паузи цей нестерпний чоловік проспівав “в рок-н-рол”.  Привід було створено. Їй набридло  дутися.  Жінка ледь не випала з гамака, коли вилазила з нього.  Знайшла свої сандалі. Прискіпливо подивилась на яскраво-червоні нігті на тлі сірого пилу та бруду. Взулась та пройшла до складного стільця з виглядом англійської королеви. «Не знаю, чи він закоханий у мене, але такі ознаки уваги мені до вподоби! Пограємось!» Сиділа з гордовито піднятою головою, роздивлялася пухку вечірню хмарину, яка заблукала спекотним літнім ще небом. «Скоро осінь». Сумно. Боліла голова від  небажаних сліз та нерозплесканої люті.

  • Цьомочку? -  Поруч з нею виникло таке важливе і таке необхідне зараз обличчя з виразом кота зі Шреку.

 Подивилась в ці очі. Знайшла там задовільну відповідь на свої питання. Сваритися не хотілося. Це буде неввічливо по відношенню до Наталі та Олексія. І що вона зараз буде робити, якщо посвариться з ним? Хлопнути дверима та піти немає можливості. Навіть таксі визвати немає можливості. Телефон тоскно показував нуль зв’язку. Просити його відвезти її додому після сварки? Вряд чи вона б захотіла цього. Скоріше пішла б пішки. Пішки не можна. Завтра на роботу. У неї обов’язки, діти, батьки педагоги. Кішка вдома голодна.

Обрала приємне. Вона віддалася поцілунку. Він був таким щирим! Хоча злість періодично находила. Не хотілось псувати собі настрій та його друзям. Вона відчувала що зараз дуже важливо зберегти його почуття власної гідності, не відкидати його вибачень. А ось потім вона йому розповість все, що про це думає!

Незважаючи на вибачення, залишився неприємний осад. Залишок вечора вона провела в мовчазно.

  • У мене в чотиризірковому готелі номер заброньовано, а я на рибалку їду! – збуджено розповідала Наталя. Виглядала вона при цьому достатньо щасливою. «Не розумію, як можна проміняти комфортабельний готель на похід з наметами? Там незручно!»
  • Уявляєш, у людей річниця весілля, а вони їдуть а рибалку! –Її продовжували агітувати чи на рибалку, чи заміж. Вона не розуміла і дратувалась.
  • А що? Побралися ми першого вересня. Але ж восени помідори дешевші! – Жартував Олексій. – А я студент. Звідки у студента гроші на весілля? – Він з ніжністю дивився на свою дружину.

«Хотіла би , щоб мій чоловік через роки шлюбу на мене так дивився.»

  • Де, ви кажете, тут у вас туалет?
  • Ідеш туди в сосни, прямо-прямо, там зрозумієш, коли прийшла. – Зі сміхом пояснила Наталя.

Збігти від цієї сімейної ідилії. Навіщо він її сюди привіз? Ці вічні розмови про шлюб, натяки. Він серйозно вважає, що можна так нашвидкоруч одружуватись? Завжди було гидке відчуття, що він не все розповідає. Що за якихось причин йому потрібно дуже терміново одружитись. Будь на кому. Це не подобалось, викликало почуття огиди і недовіри. Ніхто не сказав, що вона не єдина, з ким він зараз розвиває стосунки. Недарма ж він так часто відсутній в її житті. Це влаштовує з точки зору того, що для неї це тимчасові відносини. Але не влаштує, якщо вона повірить в його щирість щодо одруження саме з нею. Боляче собі робити не хотілось.

Яму, яка замінювала туалет, знайшла досить далеко. «Охайно зробили. Молодці, громадяни-відпочиваючі!» Серед дерев темніше, ніж біля води. Зрозуміла, що не може знайти дорогу назад. Блукала деревами, дивлячись під ноги. Раптом, тут можуть бути змії? Мурашник, блідо-зелена трава, схожа на полин, сузір’я непримітних жовтих квітів, пісок. Зрозуміла, що вийшла на дорогу, якою приїхали. Йшла, орієнтуючись на неї. Почулися звуки гітари та співів. Ледь не побігла на ці звуки, дякуючи і прославляючи цю дурну звичку бринькати на гітарі!

На неї дивились стривожені очі: «Все добре?»

  • А я трохи заблукала! – Весело розповідала для всіх. - Я геній заблукати! Особливо з навігатором і в трьох метрах від місця призначення. -  Молодь дружно посміялася. Полегшення було чути у всіх голосах.
  • Давай щось із «Зверей» заспіваємо? – Олексій знов агітував на співи.
  • А які там акорди? Я не пам’ятаю. Зараз подивлюся. – Хлопець занурився в акорди онлайн.

Дівчина здивовано на це дивилася. Її мобільний оператор так і не ловив тут. Ще раз подивилась. Ні. Зробила вигляд, що фотографує щось вдалині. Передивилася перше написане бажання зі спринту. Задумалась, чи відправляти його. «Добре, що доступу до інтернету немає!»

Нещодавно вона вступила до жіночого клубу. Декілька років була закохана у засновницю цього Клубу. Вона слідкувала за Наталією та її діяльністю. До неї ходила на майстер-клас з відносин, коли вщент розчарувалася в тому чоловікові, якого відпускала на тренінгу нещодавно. Всі психологи викликали обурення і дратування. Хотіли неодмінно «вилікувати» та спричинити добро. Майстер-клас відрізнявся величезним рівнем прийняття. Закохав у себе тим, що ніхто не намагався її втягнути в процес, давали змогу бути в своїй злості, незвірені, знайти шлях до себе.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше