Глава 11

Ранок видався сонячним і радісним. Вона пройшла на кухню, де вже щось готував чоловік. Він ходив по дому так, як встав. Вона прийшла в його футболці.

• Яєчню будеш?
• Дякую! Зараз прийду.

Дівчина повернулася в кімнату, надягла шкарпетки, повернулася назад. «Ну от і настав такий ранок, якого  боялася. Ніби нічого страшного».

- Ти чого?

- Ноги мерзнуть. У мене тут постійно мерзнуть ноги.

- Теплу підлогу поки ще не доробили.

- У тебе тут тепла підлога? Як класно!

- Так.

Вона дивилася  у велетенське вікно. В ньому кружляли сонячні промені, пил. В нього заглядали рідкі вранішні перехожі.

• Я тут хотів спочатку інші вікна. Мені сказали, що ставлять тільки тієї фірми, з якою вони працюють. Я доплатив трохи і мені поставили ці вікна. Потім хотів поклеїти плівку на них. Можна таку, яка пропускає світло і не дає проникати теплу влітку, і не видно з вулиці, що тут коїться. Була ще одна, яка не пропускає звідси світло і тепло, дуже доречно для зими.
• А обидві поклеїти?
• А обидві хлопці сказали не можна клеїти. Зовнішня буде нагрівати скло ззовні, внутрішня зсередини, все тепло збирається в середині склопакету і можливий вибух.
• Я б тут жалюзі повісила.
• Я сюди штору закажу. Зелену.

Вони снідали, обговорювали побутові дрібниці, будували  плани на день. «Дивно, мені подобається такий ранок. Домашньо-побутовий».

- До тебе в котрій подруга приїжджає?

- Десь о дванадцятій.

- Я тоді тебе підвезу і поїду докуплю дещо на рибалку. Я собі намета нового придбав, двомісного! Буду спати в ньому один і сумувати.

«Вибач, сонечко! Мені вкрай необхідно бути сьогодні в Києві. І не тільки заради вечірка. То, скоріше, привід потрапити у Місто. Хочу дещо перевірити!»

- До речі, з першим днем осені!

- Точно! А погода геть не осіння. – Здивувався чоловік.

Коли вже збиралися виходити, він побачив якийсь бруд на світло-зеленому стільці. Дістав миючий засіб зі спеціально облаштованого вузького ящика. Спінив його, почав відмивати стілець. Той туди-сюди ковзав на слизькому  кахлі. Дівчина мовчки підійшла, взялася за спинку та міцно тримала, щоб він стояв на одному місці. Чоловік подивився мовчки, нічого не сказавши. Дістав пилосос витер піну зі стільця. Прискіпливо подивився на мокру пляму. Зверху ще затер мокрою губкою. Ще раз прискіпливо подивився. Здається, залишився задоволеним. Вони, нарешті, вийшли та сіли в автівку, яка цього разу стояла у дворі.

***

Чоловік довіз її, традиційно, до воріт. Довго цілував, навіть стоячи на вулиці. Перехожих не було, можна собі дозволити. В них  вже були свої традиції. Жінка самовдоволено посміхнулася.

- Гарної рибалки!

- Добре тобі потанцювати.

 Здавалося, що всі непорозуміння пройшли повз. З легким серцем вона відпустила його рибалити, ні про що погано не думаючи. Настрій гарний, погода чудова, до приїзду подруги ще кілька годин.  

«Піду я куплю собі нового пензлика».

Радісна улюблена дорога неквапливо лягала під ноги. Суботнє місто ще спало. Прокидатися не квапилось. Жінка насолоджувалася прохолодою, яка вже обіцяє перейти в пекло, посміхалась сама собі. Вечір, який так гидко починався, перетворився на дивовижну ніч і чудовий ранок.

- Я вже виїжджаю, буду десь за дві години, - це дзвонила подруга.

- Добре, чекаю на тебе. Запитай, куди тебе довезуть. Щоб я знала, де тебе шукати.

- Добре, коли приїду, наберу тебе.

В магазині з товарами для малювання часу у жінки залишилось небагато. Безліч пензликів, довгих і коротких, тонких та товстих, зі штучним ворсом та з натуральним. Вона вже знала, що для олійної фарби потрібні пензлики зі штучним ворсом. Їй подобались довгі з чорному черенками та білим ворсом. Вона обрала собі один геть тоненький та ще два середньої товщини. Побачила холсти на розпродажу. Придбала декілька маленьких.

«Намалюю на цих маленьких серію малюнків та повішу на білому шматку стіни у бібліотеці.  Так. Тут у нас ще книжкова крамниця! Зайдемо, подивимось, що тут у нас є.”

 Побачення з книжками захопило повністю. Запах нових книжок, глянцеві, матові обкладинки, подарункові видання та покетбуки, дитяча література, класична, детективи, фантастика, фентезі, жіночі романи, езотерика, психологія,  юриспруденція... Скільки всього! Аж очі розбігаються! Ходила, торкалася руками, шукала, що б захотілося купити.

Обрала книжку сучасного українського автора. Тільки із-за назви: в ній було слово «рожеві». Та купила книжку про астронома. То було її захоплення та мрія з дитинства. Яка здійснювалася тільки тоді, коли вона читала фантастичну літературу. А, можливо, навпаки, мрія явилася завдяки тому, що читала фантастичну літературу у дитинстві. Тим більше у спринті було завдання чимось себе побалувати.

          Щойно зайшла додому скласти свою  трофеї, як знов задзвонив телефон.