Зустрілись два береги

Зустрілися два береги

Men can meet, but mountains never

Не презирайте ни одного из малых сих (Евангелие от Матфея 18 стих 10)

Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово

Т.Г.Шевченко

 

 

 

 

Дим

 

Дим накривав усе, його гіркий присмак не давав дихати. Невгамовно сльозилися очі. Шлях загубився. Здалеку долинали несамовиті крики людей і сигнали автівок, раптово залишених у сосновому бору, який за лічені секунди з тріском охопило полум'я. «Тільки б ВІН не згорів!» - свердлило в голові, поки Оленка летіла куди очі до моря. Зупинятися не можна, бо згориш живцем ...

Пролунали оплески і ... Оленка прокинулася. "Хто він? Про кого я подумала уві сні? » - не покидала думка. На щастя, це лише сон-Оленка звикла спати, де доведеться: в аеропорту, на вокзалі, в автівці, а тепер вищий пілотаж - у літаку.

Пасажири невгамовно аплодували пілотові щирими «Браво!»

- Навіть на стілець не завжди так м'яко сядеш, - правомірно помітила її сусідка по ряду, що їхала з чоловіком, в рази старшим за неї. Кавалер сопів, йому не подобалося геть усе - і стюардеси, що майже не говорять російською, а тільки грецькою й англійською, і ціни на сувеніри, і їжа (відмінної якості, хоч і не ресторан високої кухні) . Навіть немовлята вели себе витримано, як космонавти! А цей мужик - із молодою коханкою, доглянутий, ще не зовсім старий - що йому не догодило?

- Ой, у цих Афінах за перекур в аеропорту 500 євро штраф! - тривали його подальші обурення.

Цікаво, а де менше? Чи йому кортить посперечатися із поліціянтами? На Кіпрі, до речі, в п'ятизірковому готелі штраф 650 євро - для курців-початківців ...

Бортпровідниці чемно посміхалися пасажирам, що просувались до виходу. Оленка щиро подякувала екіпажу грецькою мовою - вона не просто закінчила ВНЗ за фахом, але й працює - в Греції, на Кіпрі, та мало де ще!

- І ми дякуємо Вам! - посміхнулася їй старша бортпровідниця.

Людей багато: пік «високого» сезону! Оленка намагалася не літати в Грецію в цей період, хіба що за терміновими завданням по роботі. А тут шеф, відомий Філіппос Анастасопулос, наполегливо благав відвідати з «особистих питань» свого старого знайомого, який вже встиг привітати Оленку і з Великоднем, і з Трійцею, і з Днем Ангела (який в Греції шанують не менше, аніж день народження). «Йому щось від тебе треба, цьому « старому доброму знайомому! » - попереджав Оленку занепокоєний батько. Оленка облітала всю Україну і не тільки - ніколи її тато не хвилювався, навпаки - підтримував, якщо донька на перших порах сумнівалася і лякалася. Але тут щось тато сам не свій! А вже його інтуїція рідко підводить - він же інженер-геолог не тільки за освітою! Мама, навпаки, зраділа в надії, що Оленка нарешті створить сім'ю: «Інакше навіщо цей Атакіс стільки раз тобі дзвонить?» Відверто кажучи, Такіс (саме так правильно звучить його ім'я, Атакісом мама прозвала виключно за наполегливість) вже надіслав фотографію свого сина: красень, майже Нікос Вертіс!

Афіни зустрічали туристів загадковим досвітнім небом, де-не-де укритим зірочками. І свіжістю ранкового вітерця ...

- Тут повітря чистіше за наші санаторії! - не приховувала свого захоплення Оленкина сусідка по ряду в літаку, проте їй не вдавалося підняти настрій своєму «бувалому в бувальцях» супутнику.

На прикордонний контроль українські пасажири прибули разом із китайськими, спритно і непохитно штурмуючими пропускний пункт, незмінно проголошуючий різними мовами світу «Ласкаво просимо до Атени!»

"I am sorry - we are first!» - впевнено зупинила Оленка китайську експансію. На щастя, англійською вона теж непогано володіла!

«Ги-ги!» - відповів їй молодий китаєць «інтернаціональною» мовою, багатьом зрозумілою. Йому довелося пихато потрусити рудим фарбованим волоссям і більше не штовхатись.

Нарешті дійшла Оленкина черга на паспортний контроль - після мам, бабусь і закоханих. Прикордонник не поспішаючи розкрив її паспорт. Перегорнув одну сторінку, іншу, вкотре подивився Оленці в очі крізь шибку кабінки. «Що йому так не подобається ?!» - подумала Оленка

- Так, «Олена», значить ... - задумливо промовив молодий прикордонник.

- «Елені» грецькою, - вона намагалась не втрачати спокою.

Службовець встав і пішов до іншої кабінки. Черга обурювалася різними мовами - від української до китайської! «Начебто на роботу поспішають, де за запізнення - депреміювання,» - подумала Оленка. Їй довелося попрацювати в такому режимі - коли за зайву витрату стрижня в авторучці було позбавлення премії, не кажучи вже про запізнення на роботу!

- Навіщо Ви приїхали до Греції тільки на три доби? - запитав Оленку вже інший прикордонник, немолодий і вельми суворий зовні.

- Адже у нас же «безвіз» - до 90 днів немає проблем, - Оленка вже почала сумніватися не лише в «безвізі».

- У тому-то й справа, - продовжував прикордонник. - Ви можете відпочивати довше, але прибули тільки на 3 дні у розпал сезону? - він окинув Оленку підозрілим холодним поглядом.

Як же йому пояснити? Адже не хотілося жити на забезпеченні незнайомих людей більше 3 днів. Ще бабуся (спадкова дворянка!) вчила: «Гості, дитинко, на третій день псуються »

І тут Оленка знайшла правильну відповідь на питання прикордонної застави - розстебнула курточку і скинула її з плечей. Прикордонники ледве не вилетіли з кабінки - стриптизу бояться, чи що?

- Бачите, що написано у мене на футболці? - красуючись, запитала Оленка, відкинувши назад біляве довге волосся і демонструючи обтягуючий топ з ручною вишивкою. - «Серце не піде на торги, хоч має знижку!» - продекламувала вона грецькою.

Прикордонники, вилупивши очі, переглянулися.

- Знаєте, з якої пісні ці слова? - повіривши в себе, продовжувала Оленка. - Отож-то й воно, жоден грек не знає цю прекрасну пісню, а я знаю, тому що я - сестра Нікоса Ікономопулоса! Хіба ж ви по очах не бачите, як ми з ним схожі? А він так чекає на свою сестру!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше