Глава 5

На вході показала картку клієнта і вільно попрямувала до переодягальні. Зробила вигляд, що теж маю намір переодягатися, хоч насправді змінного одягу не мала. Прискіпливим поглядом оцінила тіло своєї конкурентки. Не дарма її Борис у зал записав, декілька зайвих кілограмів їй доведеться втратити. Вважаю себе гарнішою, хоч і вона теж нічого. Зеленоока красуня одягнула спортивний костюм та пішла до залу. 

Я знайшла у своїй сумочці шпильку та з її допомогою відкрила шафку своєї суперниці. Вміння, які дісталися мені ще в інтернаті, нарешті знадобилися. Смартфон Анжели простенької моделі одразу кинувся у вічі. Взяла його до рук та швидко відкрила галерею з фотографіями. Шанси на успіх були мізерні, Борис не любить фотографуватися, для нього це доказ подружньої зради, тому спільне фото ми зробили аж на нашу річницю. Ого, знайшла! Одна єдина компрометуюча фотографія, де явно п’яний ведмедисько та його нова пасія.

Набрала номер телефону Оксани, дружини Бориса. Я жодного разу з нею не розмовляла, проте номер записала про всякий випадок з телефону Бориса, коли він був у душі. Навряд чи вона не знає про моє існування, але заради матеріального забезпечення вдає, що її не відомо про походеньки свого чоловіка. Почулися довгі гудки й нарешті жіночий голос сказав «Алло». Щоб досягти успіху мені доведеться їй нагрубіянити:

– Ти уже зібрала валізи зі своїми речами?

– Які валізи? Це хто? – жінка не розуміла про що я говорю. 

– Свої валізи зі шмотками. Швидко збирай їх і вимітайся з мого дому. Завтра я житиму з Борисом у тому домі, а тобі час на пенсію і своїх спиногризів не забудь. У нас з твоїм майже колишнім чоловіком кохання, тож ти зайва у його житті, мені він так і сказав.

З насмішкою у голосі та трохи на підвищених тонах, Оксана відреагувала спокійніше, ніж я очікувала:

– Припускаю, це чергова коханка. Ти для нього лише забава на одну ніч, тож не живи ілюзіями, ти ніколи не займеш моє місце, він ніколи не розлучиться зі мною.

Знала, вона казала правду. Але мені потрібно, щоб ця розсудлива жінка, влаштувала скандал, зробила справжній армагедон у своїх стосунках з чоловіком, тому продовжувала засипати її образами.

– Розлучиться. Тепер у нього є я, ми зустрічаємося близько місяця, невже не потіла зміни у його поведінці? Я, на відміну від тебе, красива та молода жінка. Ти посміховисько для усього міста, усі вже знають про наші стосунки. Я тебе попередила. Завтра приїду у твій колишній будинок і щоб тебе там не було. Вважай цей дзвінок попередженням, не люблю скандалів і не хочу зустрічатися з тобою особисто.

Натиснула на смартфон і цим самим закінчила цю розмову. На підтвердження своїх слів, скинула їй фото Анжели з Борисом. Справу зроблено, залишається лише чекати на реакцію ведмедиська. Сподіваюся після такого, він хоч не вб`є свою нову пасію.

Наступного ранку я знову спізнилася на роботу, хоча десять хвилин - це не спізнення, але Олексій Павлович знайшов зайву причину зробити зауваження. Він викликав до себе у кабінет та, владно всівшись у шкіряне крісло, не без задоволення зачитав мені правила внутрішнього розпорядку. Закінчивши з цим, підняв на мене погляд та оцінив  мій зовнішній вигляд. Прислухавшись до поради Влада, одягла скромну блузку та обтягуючі легкі штани. Я вже вирішила якого образу дотримуватися та вигадала план дій по звабленню чоловіка. Проте, судячи з усього, поки що звабити мені вдалося лише Олексія Павловича.

– Паоло, ви, мабуть, погано зрозуміли до якої години працюєте. З дев`ятої до вісімнадцятої – ось ваш робочий день. Вчора ви пішли на дві години раніше, як це поясните?

Краще прикинутися дурепою, все одно у мій високий розумовий потенціал він не вірить. Я невинно закліпала очима:

– Ой, я, мабуть, не так зрозуміла. Більше такого не повториться.

- Залишитеся ввечері після роботи й відпрацюєте ці дві години. Сьогодні ваш робочий день триватиме до двадцятої години. Продемонструєте свою роботу над кошторисом та інші ваші таланти.

Такий двозначний натяк мене налякав. Зрозуміло для чого він вирішив затриматися на роботі. Вирішила не перечити, хай потішиться ілюзіями, а ввечері просто втечу:

- Якщо ви вважаєте, що такі міри необхідні, то я не можу вам відмовити.

Цілий день чоловік ходив задоволений та хижо дивився на мене. Веселий настрій керівника відмітили усі працівники. Хотілося б побачити розчарування на його обличчі, коли зрозуміє мій обман. Я ж знову шукала відомості про тендер, але цього разу порпалася в шафі з документами, сказала, хочу знайти взірець попереднього кошторису. Пощастило,  що ніхто не дивився якими саме документами, я цікавлюся. Роман запросив пообідати, але я відмовилася, перебувала ще у шоку від вчорашнього обіду.

Так нічого не знайшовши, за сім хвилин до закінчення робочого дня, знову втекла з роботи. Підійшовши до своєї машини, несподівано помітила автомобіль Влада, який стояв по сусідству з моїм. У думках уже визрів план несподіваної зустрічі й навіть керівник мого відділу мені не завадить. Завбачливо знайшла ключі від свого ніссана та заховала у колесі автомобіля. Сподіваюся Влад незабаром з`явиться і мені не доведеться довго тут стирчати. Прочекавши майже пів години, помітила, як з будівлі виходить злий Олексій Павлович. Різко присіла та заховалася від нього за машинами. Коли небезпека минула, вільно розправила плечі та продовжувала чекати. 

Невже Влад такий трудоголік? Може у ресторані відпочиває з дівчатами, а я як цілковита дурепа виглядаю його тут. Зрештою, пройшло ще трохи часу і постать чоловіка замайоріла перед очима. Поспішно приклала телефон до вуха та почала голосно обурюватися: