Глава 9

У приймальні суворим поглядом зустріла його секретарка, жіночка років сорок шість з велетенською родимкою на підборідді. Я широко усміхнулася:

– Доброго дня! Я до Влада… – і тут запнулася. Не пам’ятаю як його по батькові, а якщо скажу тільки ім`я, то буде підозріло тому бовкнула навмання, – Миколайовича.

– Михайловича, – вчительським тоном одразу виправили мене. – Як вас звуть? Я повідомлю про ваш прихід.

– Паола, – спіймавши на собі її прискіпливий погляд, уточнила, - він чекає на мене.

– Не сумніваюся, – якось підозріло зіщулившись, мовила вона. Жіночка неохоче встала з-за столу та, постукавши у двері директора, зайшла у сусідній кабінет. Швидко повернулася та дозволила зайти. Як тільки я переступила поріг і зачинила двері, мій хлопець одразу побачив мене. Відклав якісь документи убік, посміхнувся та прилинув до мене. Сьогодні він був по-особливому гарний, чорний костюм та класична біла сорочка дуже йому личили й здавалося Влад у такому вигляді зібрався на весілля. Бракувало хіба що краватки. Відзначивши гарний настрій мого співбесідника, трохи заспокоїлася, проте все ще цікавість не дозволяла повністю зникнути моїй напруженості. 

– Ти можеш заходити та без попередження секретарки.

Приємно чути таке, немов у мене особливий статус:

– Скажи це своєму церберу.

– Обов`язково, а то ще покусає тебе, а це робити можу лише я.

Несподівано для себе, я опинилася у палких обіймах чоловіка який не вагаючись поцілував мене. Моїм тілом пробігся легкий лоскіт, одразу стало спекотно. Я поклала свої руки йому на плечі та міцно притиснулася усім тілом. Здалося, наче якась невидима енергія з його тіла перестрибнула на моє та окутала собою, мене захищаючи від цілого світу. Стало затишно і спокійно, немов це все, що потрібно мені у цю мить. Перервавши поцілунок, повернулася до реальності. Мило посміхнулася та намагалася швидко прийти до тями:

– Для чого ти покликав мене?

– А мені для цього потрібний привід? Хотів побачити тебе, - просто побачити? Ніколи не чула чогось подібного. Має бути причина, завжди є. Влад не відпускав зі своїх обіймів, ніжно поцілував мою щоку, - у мене важлива зустріч, я зараз їхатиму на неї, повернуся ввечері й сходимо кудись, добре?

Відколи це цікавляться моєю думкою? Звикла виконувати чужі накази: сказали їдемо вечеряти – значить їдемо, сказали – летимо у Швейцарські Альпи, значить летимо, і байдуже, що я ненавиджу ті гори й мрію про теплий морський пісок на березі океану. Ведмедисько сприймав мене як німу ляльку, яка створена для виконання його бажань. З Владом щось не те, хоча можливо він вирішив поки що не показувати свої пазурі.

Від різкого стуку у двері я аж підстрибнула на місці. З'явилася його секретарка і побачила наші обійми. Я швидко опустила руки, а мого хлопця її поява не збентежила. Він і далі стояв кам’яною статуєю притиснувшись до мене. Русява жіночка анітрохи не здивувалася, мабуть, звикла бачити свого керівника в оточенні красивих дівчат: 

– Я перепрошую, але у конференц-залі вас чекають архітектори з готовим макетом будівлі.

– Зараз буду.

Задоволена такою відповіддю Влада, вона зникла, зачинивши двері. Не те щоб я соромилася, але вирішила поцікавитися:

– Твоя секретарка побачила, як ми обіймаємося. Тебе це не хвилює?

Він поцілував мене у чоло:

– Галина нікому не скаже. Вибач, мені потрібно відлучитися, я ненадовго. Зачекаєш мене тут?

– Звісно, – мабуть, аж до вух усміхнулася я. Залишившись сама у просторому кабінеті, мала намір зручно вмоститися на дивані, проте варто мені було побачити увімкнений ноутбук на його столі, як мої плани змінилися. Швидко зайняла місце у кріслі та почала шукати у ноутбуці  Влада інформацію про тендер. Сподівалася у нього вона є. На робочому столі комп’ютера панував ідеальний порядок, все підписане та  розкладене по папкам. Пробіглася очима по них і здається знайшла те, що шукала. Відкрила документ з назвою тендер і одразу на екрані висвітлилися таблиці з цифрами. Не розглядаючи деталі, почала фотографувати на свій айфон, хай потім Борис розбирається. Серце шалено тріпотіло, здавалося, якби не ця сукня, то воно вистрибнуло б з грудей. Боялася, що хтось мене спіймає за цим заняттям. Майже закінчила цю ганебну справу, як Влад увійшов до кімнати й побачив мене біля свого ноутбука.