Глава 13

Це справжня катастрофа. Знаючи запальний характер ведмедиська, впевнена – побачивши чужого чоловіка у моєму ліжку, він уб’є його і мене заразом. Навіть, якщо дивом нам вдасця вижити, то Влад ніколи не пробачить мені й ніякі виправдання та побрехеньки цього не змінять. Не могла таке допустити, потрібно щось швидко вигадати, щоб чоловіки не дізналися один про одного. У екстремальних ситуаціях завжди приходили божевільні ідеї, тому я не роздумуючи, запропонувала:

– Не підіймайся до мене, я сама спущуся до твого автомобіля. У моїй в голові давно вирує одна цікава фантазія, дозволь сьогодні я її втілю у життя.

– Паоло, я не підліток, щоб робити це у машині.

Буркотіння Бориса насторожувало, але найбільше боялася, що він щось запідозрить. Ризикнула і продовжувала наполягати на своєму:

– Будь ласка, обіцяю, тобі сподобається, а як ні, то продовжимо у моєму ліжку.

Трохи завагавшись, все ж погодився і я накинувши на себе халат, сподівалася на міцний сон Влада, побігла сходами вниз. Ненавиджу ці несподівані візити. У будь-який час доби я повинна прийняти свого покровителя, він не терпить відмов. Усі два роки була йому вірною, поки не з`явилася ця паскуда Анжела і не змусила мене шукати нового покровителя. І хоч Влад в тисячу разів кращий за Бориса, проте не знала як розірвати стосунки з Вербовським, деякі не зовсім законні справи пов`язували нас.

Опинившись на вулиці, одразу помітила знайомий автомобіль. Відкрила двері та сіла на переднє сидіння. Потягнулася до чоловіка і поцілувала його у колючу щоку:

– Привіт, ведмедику!

Він насупився та уважно розглядав мене. Здавалося, Борис щось підозрював. Відстебнув ремінь безпеки та відкинувся на спинку сидіння:

– Надіюся у тебе є поважна причина чому я не можу зайти до своєї квартири. 

Дуже. І сподіваюся вона зараз спить міцним сном у моєму ліжку і не вирушить на мої пошуки. Намагалася зробити все, щоб ведмедисько забув про ідею піднятися до мене додому, хоча він особливо наголосив на словосполученнях «своя квартира», цим самим зайвий раз нагадавши, що повністю перебуваю на його утриманні й це житло, речі і я сама належать йому. Хоч тілом я знаходилася тут, але всі мої думки були поруч з Владом, благала  небеса, щоб він не прокинувся.

Нарешті змогла догодити Борису. Він нахилився та відкрив вбудовану шухлядку свого авто і вибрав звідти маленьку коробку, яку простягнув мені:

— Подарунок з Італії за твої старання, заслужила, – пильно спостерігав за кожним моїм рухом. Я з цікавістю розпакувала упаковку, де знайшла заховані сережки з білого золота та масивними каменями. Не приховуючи гордості у голосі, чоловік продовжував, – вони зі справжніми діамантами. За допомогу з інформацією про тендер щедро поповнив твій банківський рахунок. Завтра можеш на роботу не йти й взагалі – звільнись.

Я й сама не хотіла працювати у душному офісі, але як пояснити Владу причину свого звільнення не знала. І до того ж перебувати на роботі поруч з ним подобалося, оскільки мала змогу бачити його щодня. 

– Я ще трохи попрацюю, можливо тобі ще щось потрібно буде дізнатися, другий раз я вже не влаштуюся до них. До того ж вести соціальний спосіб життя не так погано, як я думала.

Не схоже, щоб він повірив у мої вигадки, проте намагався не виказувати своїх підозр:

– Як хочеш, але мої економісти не виконуватимуть за тебе роботу, викручуйся сама. Більше нічого не хочеш мені розповісти?