Звабниця

Глава 14

Хотіла. Дуже хотіла повідомити, що бажала жити без нього. Проте не сьогодні. Я ще не мала іншого житла і Влад поки що не забезпечував мене. Заперечно похитала головою:

– Ні. А що тебе цікавить?

Можливо натякав на спосіб яким мені вдалося добути інформацію про тендер. Якщо запитає, то зізнаюся, що зрадила йому. Можливо пощастить і він сам розірве зі мною стосунки.

– Нічого. Все, маю їхати. Вільна.

Вкотре переконалася - я для Бориса нічого не означаю. Повернувшись до квартири, зачинилися у ванній. Захотілося змити весь цей бруд який відчувала на собі. Ніколи не ставилася до зрад серйозно, але зараз те, що сталося, розривало душу зсередини. З теплими струменями води, які стрімко стікали з мого тіла, потекли й мої сльози. У той час, як на моєму ліжку спав найкращий хлопець якого мені доводилося зустрічати, я втекла від нього та крадькома задоволила бажання іншого. Почувалася чудовиськом, не гідною, щоб гордо називатися дівчиною Влада Оксинчука.

Він сприймає мене як особистість, цікавився моїми бажаннями та мріями. Між нами виник якийсь емоційний зв'язок, мені хотілося проводити з ним час, спілкуватися та дізнаватися про нього більше. Заспокоївшись, заховала сережки в шафу, яка стояла у ванній, та навшпиньках пішла до спальні. Моє чудо спало на лівому боці по центру ліжка, закутавшись у ковдру. Обережно лягла скраю, так і не наважившись відібрати свою частину покривала. Раптом відчула гостру потребу обійняти цього чоловіка, здавалося від цього залежить моє життя.  Не витримала та залізла під ковдру, пригортаючись до гарячої спини Влада. Він поворухнувся, таки розбудила. Розвернувся до мене та міцно обійняв. Саме цих обіймів мені хотілося: теплих, ніжних, люблячих. Почуття провини посилилося і довго не могла заснути, проте зрозуміла, що хочу будувати нормальні стосунки з Владом. Уже традиційно, як і минулі два дні, ранок почався з поцілунків, а це набагато приємніше за будильник:

— Прокидайся, світлячку! Нам час на роботу.

– Світлячку? Давно хотіла запитати, що це за звертання таке?

Він посміхнувся. В його очах заблищали ледь помітні іскорки:  

– Ти мій світлячок, промінчик світла у моєму похмурому житті.

Так мило про мене ще не відгукувалися. Від цього стало ще паскудніше на душі. Спогади вчорашніх відвідин Бориса, циганською голкою закололи у серці. Яка ж я брехлива стерва. Хоча не могла бути впевненою у щирості почуттів Влада, тож і картати себе поки не мала за що. На роботу приїхали порізно. Чоловік пояснив це тим, що не знає, чи вечері зможе завезти мене додому, оскільки має багато роботи. Я ж це сприйняла інакше – просто не хотів зайвих пліток про нас. Моє почуття провини зменшилося, зрештою він просто використовує мене, як і я його, це взаємовигідні стосунки, хоч і дивні, проте не варто покладати надій, що вони будуть інакшими.

Весь тиждень намагалася сумлінно працювати. Ну як сумлінно, довелося зачарувати Романа і він виконував мою роботу за мене в надії, що я сходжу з ним на побачення. Таким хлопцям як він, достатньо одного захопливого погляду в їх бік і вони готові на все. Олексій Павлович не завантажував завданнями, які й так виконувалися повільно, тож особливих труднощів у мене не виникло. За цей час ще більше прив’язалася до Влада. Боялася, що знову зателефонує Борис, то ж більше не запрошувала до себе свого хлопця, проте у середу ризикнула і ночувала у нього. На щастя ведмедисько не телефонував і зник з мого життя на п`ять днів. І от коли я вже у своїй голові мріяла про спільні вихідні з Владом, мій покровитель про мене згадав. На екрані телефону висвітлилося ім`я, якого так боялася і, натиснувши на кнопку, почула хриплий голос:

– Завтра вранці їдемо на відпочинок у Буковель. Візьми купальник, у мене там зустріч з діловим партнером і він теж буде з гарною дівчиною, тож не зганьби мене.

Зрозуміло, йому знадобилася вродлива лялька. Щойно мої мрії розбилися на друзки. Сама винна, забула хто я і кому належу. Таких чоловіків, як Борис Вербовський, не залишають. Не знала як відмовити йому, боялася його реакції. Своїм вчинком боляче вдарю по чоловічому самолюбству. У кращому випадку він позбавить мене своїх грошей, доведеться шукати нове житло та  нові способи доходу. Мій хлопець ще не готовий мене утримувати, якщо зараз натякну йому про це, то він здогадається – з ним я тільки через гроші. Але Влад… Ми з нетерпінням чекали цих вихідних, він казав, що підготував сюрприз. Що ж я йому маю таке сказати, щоб перенести наші плани, а найголовніше яка поважна причина того, що я навіть не розмовлятиму з ним телефоном? 

 В кінці робочого дня отримала смс від свого хлопця з проханням зайти до нього в кабінет. Секретарка Галина уже пропускала мене до директора без зайвих питань і тільки її зневажливий суворий погляд, виказував невдоволення. Влад тепло зустрів, опинилася у його палких обіймах, а мої губи одразу накрили ніжними поцілунками. 

– То як, готова до відпочинку? Це будуть гарні вихідні дні, впевнений, тобі сподобаються.

А я впевнена, що ні. Вони ж минуть з ведмедиськом, з ним почуваюся як на атракціоні, одне необачне слово і він кричить як навіжений, але потім швидко заспокоюється і знову перебуває у гарному настрої. До того ж з ним, я не можу бути собою, весь час доводиться догоджати йому та виконувати його бажання. Помітивши моє зажурене обличчя, Влад з тривогою поцікавився:

– Щось трапилося?

– Так. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше