Звабниця

Глава 16

– Це нова подруга, з роботи.

Ну в принципі не збрехала, лише забула уточнити, що то чоловік, який сподівалася стане моїм новим покровителем.  Борис як завжди не в настрої, уже в передчутті цього жахливого вікенду. Його слова звучали як наказ:

– За пів години буду у тебе, не змушуй мене чекати. І візьми з собою ті дорогущі сережки, що подарував тобі минулого разу. 

Хизуватиметься не лише молодою та вродливою коханкою, але ще й прикрасами, що мені дарує. Краще, хай одразу покаже чек на них своєму діловому партнеру, якого хоче вразити. Після того, як я зібрала валізу, у моїй квартирі наче вирував ураган – майже усі речі розкидані, зате встигла і рівно за пів години чекала у дворі на Бориса, спізнень він не любив. Авто під`їхало вчасно і я, закинувши валізу в багажник, сіла на переднє сидіння. Цілувати його не хотілося, як і вдавати, що рада цій поїздці. Чоловік зверхньо зміряв мене поглядом, проте змовчав, і авто під ненависний мені шансон, який лунав з магнітофона, рушило у дорогу. Виїхавши за місто, ведмедисько почав давати свої настанови:

– Сподіваюся ти уже прокинулася, а то від твого кислого вигляду нікуди їхати не хочеться. Я зустрічаюся з діловим партнером, якщо пощастить, підпишемо вигідний контракт. На цих вихідних вирішиться майбутнє наших компаній, тож не підведи мене і прибери з обличчя цю сумну гримасу. Мені потрібна весела та спокуслива дівчина, така ж буде й у нього. У неформальній обстановці легше розв'язувати питання. Зайвого не говори, часто посміхайся та дозволяю публічно проявляти свої почуття до мене і цілувати не соромся. Тобі все ясно?

Він навіть не цікавиться моїм станом, навіть не припускає, що у мене можуть бути свої проблеми. Йому потрібна лялька яка завжди у доброму гуморі, не скиглить, не скаржиться, немає власних бажань та потреб. Такою я і була, але тепер щось змінилося у мені й більше не могла грати цю роль. Я кивнула:

– Не сумнівайся, ведмедику, я зроблю все як ти хочеш, але зараз я б трохи подрімала. Ти ж не проти?

Не чекаючи відповіді, опустила сидіння і напівлежачи вмостилася у ньому. Не почувши заперечень, полегшено зітхнула. Заплющила очі й удала, що сплю. Проте швидко заснути не вийшло. Докучали думки про моє майбутнє, у якому я бачила себе тільки з Владом. Не могла зрозуміти, чому він так глибоко проник у моє серце, яке уже не кам`яне і не зроблене з льоду, як я вважала раніше. Безперечно щось відчувала до цього чоловіка. Він турботливий, ніжний, щирий і я справді сумую за ним. Згодом сон таки здолав мене, прокинулася, коли уже під`їхали на місце. 

Борис невдоволено буркотів, але я намагалася не зважати на це. Вирішивши всі питання на рецепції, ми пройшли до дерев'яного двоповерхового будиночка в стилі шале. На низу була прихожа, невелика кухня, здоровенна вітальня з каміном та ванна. На верху – дві спальні та дві ванни кімнати. Борис ошелешив звісткою:

– Ми житимемо тут разом з Денисом та його дівчиною. Здається вони ще не приїхали, тому маємо шанс обрати спальню. Залишимось у цій, вона мені більше до смаку. Ти б трохи привела себе до ладу, маєш сяяти молодістю, щастям та красою. Підемо пообідаємо, я зголоднів.

 У стосунках, як у житті, ведмедисько тиран. Вмилася холодною водою, яка привела до тями. Я мала забути про Влада, хоч на ці вихідні не думати про нього і виконати своє завдання. Цікаво як він? Увімкнула телефон і побачила два пропущені виклики та смс від нього. Пробіглася очима по рядках, зрозуміла – хлопець і справді хвилюється за мене. Написав, що у батьків і сумує за мною.  Захотілося стати птахою, отримати крила і полетіли до того, до кого так бажало моє серце. Швидко відписала на його повідомлення та знову вимкнула телефон. На своє обличчя одягла посмішку та спустилася на перший поверх. Ведмедисько, побачивши мене усміхнену і з тонною косметики на обличчі, нарешті задоволений:

– Впізнаю свою Паолу! Ось такою ти мені й потрібна. Ходімо обідати.

Ляснувши мене по сідницях, ми пішли до ресторану, що знаходився на території готелю. Офіціанти швидко принесли замовлення і ми розпочали свій обід. Варто мені було покласти шматок до рота, як Борис напружився:

– О, мій діловий партер приїхав. Поводься чемно і підведись.

Схопившись на ноги, стала поруч зі своїм покровителем. Перевела погляд і побачила, як до нас наближаються чоловік з вродливою дівчиною. Я одразу його впізнала, моє серце затріпотіло сильніше. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше