2 розділ

Я бистренько витерла сльози і поправила волосся.

— Заходь. —  напевне мама кличе вечеряти бо я так і не поїла. Я сиджу на ліжку прижавши колина до грудей. Але я не вгадала. Це була не мама... — так Денис. Ти щось хотів? — опускаю ноги і сідаю спершись об подушки.

— Я хотів поговорити з тобою. Не заважаю? — хмм, Який ввічливий.

— Все добре проходь. — він закрив двері і сів біля мене.

— Я сьогодні замітив що мій прихід розчарував тебе. Я не задам тобі клопоту. — от блін. Уважний хлопчина. Але він же ш не винен. Він мені ще й як сподобався. Жаль що він буде моїм братом а не просто другом. А то я би з ним...

— Ти вибач звичайно але не ти причина моєму сьогоднішньому розчаруванню. Просто твій батько... він м'яко кажучи мене дратує. Я терпіти його не можу. Ще й день якийсь не щасливий в мене.

— В цьому весь мій батько. Він тільки й вміє те що бісити людей. Зрадив моїй мамі і думає що я його пробачу, не бувати цьому. 

— Вибач, а я не знала що в нього була інша дружина і ще й син.

— Не вибачайся. Ти ж не вина що так сталося. — він замітно нахмурився, став сумним, мені його стало щиро жаль. — Моїй мамі зараз і без нього добре живеться. Тільки інколи згадує його і сумує. Це з початку їй було дуже погано і в неї були проблеми з алкоголем через нього і їй прийшлось ходити до психолога. Не навиджу згадувати ці дні. — я людина яка любить давати іншим свою тупботу, піклуватися про хорогих людей і підтримувати їх. А ще я дуже люблю обнімашки. Тому я подивилась на сумні очі Дениса і щиро його обійняла. Він був здивований але й обняв мене взаємно. — Так. Щось я розкис. Давай пішли краще вечеряти а то ти так і не їла. А до речі як там твій палець. — взяв мене ніжно за руку і розклеїв пластир подивившись на рану.

— З рукою все добре. Зараз я прийду до вас. — він піднявся з ліжка і пішов до двереї. Відкривши їх тихенько сказав:

— Ти теж не розкисай. Красивим дівчатам не треба плакати. — він мені підморгнув, а я почервоніла як школярка перед хлопцем який подобається. — А і до речі. Ти дуже приємно пахнеш. — після цих слів він закрив двері і попрямував на кухню. Приємно чути такі слова від дуже класного хлопця. 

Я взяла себе в руки, привела себев порядок. Помилувалась собою в дзеркалі, в мене фігура - просто відпад. І спустилась до низу. Денис побачивши мене усміхнувся і продовжував говорити з мамою. Марк десь зник. Я сіла до них за стіл. Ми приємно поспілкувалися втрьох і смачно поїли. Моя матуся готує просто супер. Марк все ще не з'являвся. 

— Мамо а де Марк — запитала я з нецікавим обличчям бо мені не так і цікаво було. 

— А він пішов десь там по справах. Його на роботу викликали. 

— Я думала цей день він проведе з нами разом а не втече як завжди.

— Ой Каро. Ти розумієш що він директор фірми і тому в нього багато справ. — насупившись сказала мама. Дивно, давно її такою не бачила. Вона піднялась і пішла на кухню і там говорила по телефону зі своєю поругою. 

— Вона просто засмутилась що батько пішов. А хотіла цей вечір з ним провести.

— Я так і подумала. От ві йолуп. Не можна було день посидіти в дома. Тільки те й і вміє що розчаровувати. 

— Правду ти говориш. З цим не поспориш. — він з усмішкою дивиться мені в очі. — Ти дуже красиво виглядаєш. 

— Дякую. Я це від тебе сьогодні не раз чула. 

— Від кавалерів напевно відбою немає. — хмм, для чого він це запитує, йому цікаво чи в мене хлопець є?

— Та які кавалери. Крім університету та дому нічого не бачу. Інколи з подругою гуляю. Ні хлопця ні кавалера немає. А в тебе, дівчина є? — запитую я і зразу відвожу погляд в тарілку, нащо ж я це запитала. А він далі продовжує дивитись на мене. 

— Так. Дівчина в мене є. Мілана її звати. — це триндець. І тут мій світ рухнув. Мені стало сумно. Але як же ш зразу не зрозуміти що такий хлопець і з дівчиною. Нічого мені з ним не світить. Круто Кароліно, знову страдай від нерозділенного кохання. — Я завтра прийду з нею сюди до вас то якщо зочеш, познайомлю вас. — ще цього мені не хватало, бачити її біля нього. Та що ж зі мною таке, я його перший раз бачу а вже ревную. 

— Так звісно. Познайомимось. Сподіваюсь знайдем спільну мову. — сказала я стиснувши зуби. Та нащо мені це здалося. 

— От і добре. Ладно я іду вже в кімнату. Я сьогодні сплю в кімнаті навпроти тебе. Щось буде потрібно, заходь. Добраніч. — підійшов і ніжно обняв мене. Оох його руки. Який він гарячий, так і крутяться в голові заборонені думки. 

— Добраніч. — він ще обернувся, усміхнувся мені і пішов. Відчуваю що цієї ночі заснути я не зможу. 

Побажала я мамі солодких снів. Сказала що все смачно і щоб не засмучувалась за Марка. Обійняла її і пішла в кімнату. Зняла одяг і обгорнулась рушником. Взявши піжаму, попрямувала в ванну. Зайшовши туди помітила Дениса напів голого. Він був без футболки а знизу рушник (я боялась що він спаде з нього).

— Ой вибач Денисе. Я не знала що тут хтось є. — ще раз переконую себе в тому що він дуже гарячий. Я стою на початку ванної кімнати. Тут невеличкий прохід, мало місця, я опустила голову до низу щоб не бачити його. Тут є замок, чому ж він не закрив двері. 

— Та не переживай. Усе добре. Я вже іду. — йому прийшлось проходити біля мене, наші обличчя були дуже близько один біля одного, він оглянув мене з голови до ніг і взяв руками за талію. Далі його дії були дивними, він прижав мене до стіни і взяв кінчик рушника ніби хотів зняти його з мене, легенько потягнув але я його втримала і він не злетів з мене. — Краще називай мене Ден, так зручніше. І до речі, другий раз тісніше закутуйся в рушник, а то ще злитить. — на його обличчі з'явилась ухмилка і він пішов. От хам

Вертаючись з ванної кімнати вже в своїй новій, улюбленій сексуальній піжамі я замітила біля дверей своєї кімнати Дениса. Він був в одних трусах. Його фігура просто бомбезна. Як мені перестати думати про нього в цьому плані.

— Добраніч крихітко. — після цих слів він ніби пожирав мене поглядом обдивився мене всю і з ухмилкою пішов в свою кімнату не закривши двері.