Вася

На наступний день Вася пішла до школи з високо піднятою головою та майже не запізнюючись.

Вчора Милашка03 змусила Васю ще, напевно, разів сто протидіяти своєму кривднику і дівчинка вже майже досконально вивчила слабкості Ярика. Простившись з героями, вона через меню повернулася до реальності.

День виявився сонячним і ковдра снігу, яка покрила кожну горизонтальну поверхню, виблискувала в променях ранкового сонця.

Навіть у приміщенні школи було якось дуже світло і Васі здалося, ніби це вона сама випромінює сонячні промінці. Дівчинка не могла не посміхатися, оскільки сьогодні (вона на це сподівалася) прийде кінець її стражданням.

— Ого-о-о, які люди! Свинко, ти чого так посміхаєшся? Знайшла нову дієту?

То, звичайно ж, був Ярик зі своїми пацанами. Він гукав до Васі з майже протилежного кінця коридора і школярі, які бачили його, швидко проскакували мимо, щоб не звернути на себе увагу Ярика.

Вася не скільки не засмутилася. Здавалося, пікселі зілля впевненості ще залишалися в її крові. Вона впевнено продефілювала до того місця, де стояв Ярик, і сказала:

— Та ні, просто згадала твоє прищаве обличчя і дуже зраділа, що зі мною такого не трапилося.

Ярик переглянувся зі своїми хлопцями, придуркувато посміхаючись, і ті загигикали йому у відповідь. Повернувшись назад, до Васі, він поклав руки в кармани, залишивши на свободі великі пальці обох долонь, і повільно підійшов до дівчинки.

— А що це ми такі борзі сьогодні? Давненько не отримували снігом в обличчя?

— Та я ні разу і не отримувала, у тебе ж з влученням у ціль великі проблеми.

Свита Ярика знову захихикала, але тепер не на підтримку свого лідера, а навпаки. Ярик такої підстави не очікував і посмішка пішла з його обличчя.

— А ти, взагалі, коли гребінець востаннє в руках тримав? — не зупинялася Вася, щоб у Ярика не було можливості прийти до тями. — Судячи з твоєї зачіски — ніколи.

Ярик злякано пригладив своє волосся, доки Льоха, виходячи вперед, сказав:

— Ха-ха! Та ти крута!

Він підійшов до Васі та дав їй «п’ять» від чого дівчинка ще більше засяяла.

— Так, Ярику, привчися до гігієни, а то нудить з тобою поруч знаходитися!

Не зважаючи на те, що надворі була зима, Ярик весь спітнів.

— Повністю згоден, — тихенько додав Діма, також прямуючи до Васі, а отже переходячи на її бік.

— Годі, хлопці, годі, — сказала Вася, коли всі колишні прихильники Ярика опинилися поряд з нею. — Здається, ми його зовсім засмутили.

Якщо Ярик і гаразд був щось відповісти (хоча по його обличчю так сказати не можна було), він не встиг це зробити. Пролунав дзвінок на урок і школярі швиденько попрямували до своїх класів.

— Бувай, рижику, — сказала Вася Ярику, зробивши тон свого голосу якомога солодшим.

Навіть після того, як всі зайняли свої місця в класах і вчителі почали вести урок, Ярик залишався стояти посеред коридору. Тепер він був здатен лише хлопати очима і дивитися у пустоту, не розуміючи, що щойно з ним трапилося.

Додому Вася повернулася ще щасливіша, ніж коли його покидала. Діма та Льоха завірили її, що ніколи не вважали її товстою, і що то просто Ярик їх поплутав, а вони не мали змоги йому протистояти. Розкаяння хлопців було таким щирим, що дівчинка з радістю їх вибачила.

Що ж тепер робити? Вася потягнулася до телефону, щоб пограти в «Звичайних героїв» та раптом відсмикнула від нього руку.

Дівчинка вирішила, що не буде заходити в гру якнайменше цілий тиждень. Милашка03 заслужила свою відпустку. Нехай поніжиться там на пляжі під піксельним сонцем, попиваючи коктейлі на пару з Силачом143.