Звір всередині

Епілог

Три роки потому. Весна, 18 березня. 

До цієї події Христина готувалась, як до власного весілля. Авжеж, не кожного дня тебе бере наречена в дружки. Це було пов'язано не з вибором сукні, або зачіски, Христина вже понад три місяці шукала відвар для майбутньої дитини, щоб малюк успадкував обидва дару відразу. Оце так подарунок, батьки дитинки будуть в захваті. 

Я теж чепурилась біля дзеркала, проклинала той день, коли отримала шрам на лиці – важко його замаскувати. Останні дні Андрій поводить себе досить дивно, мало з'являвся вдома. Може зайнятий весільними клопотами? 

До РАГСу мене відвозив Артем, бета зграї. 

Наречена була неймовірна, але, як завжди, у своєму стилі – сукня хоч й біла, пишна та вище колін. Бунтарка по життю, як вона є. Вже округлений животик було важко не помітити, навіть неозброєним оком. Наречений теж виглядав приголомшливо, найбільше його прикрашало усміхнене обличчя – він знайшов жінку свого життя. 

Почалася церемонія. Андрія ніде не було видно. Всі ці нескінченні монологи про кохання мало не змусили мене заснути, наречену, між іншим, теж. Я декілька разів телефонувала коханому, щоб нагримати, де його чорти носять? Та виклик він скидав. Нарешті головне:

– Наречена, чи готові Ви, стати дружиною Мирного Владислава? 

– Так. 

– Наречений, чи берете Ви в дружини Вівчаренко Вікторію? 

– Беру! 

– Чи є в залі той, хто хоче заперечити укладання шлюбу цих двох молодих людей? 

– Так! – з гуркотом відчинились двері. 

Андрій… Що він влаштовує? В голову лізли дурнуваті думки, невже йому таємно подобалась Віка? 

Тим часом мій хлопець (?) пройшов до жінки, яка реєструє шлюб, взяв мікрофон і проголосив на весь зал:

– Я проти союзу Влада та Віки, якщо ось ця дівчинка, – він вказав пальцем прямо на мене. – Даша, не погодиться вийти за мене заміж! 

Я оніміла. Він що, знущається? 

– Підтримую! – вклинилась наречена. – Якщо Дашка не піде заміж, я теж не піду! 

Що за божевільня? Матінко рідна! Андрій впевненою ходою пройшов до мене, вивів до центру залу, сів на одне коліно і простягнув обручку:

– Досить вже бігати від мене, лисичко! Я кохаю тебе! Ти вийдеш за мене? 

– Наче в мене є вибір! – фиркнула я. – Вийду. 

Нас обсипали хлопавками з пелюсток троянд, серпантину та конфетті. В цей день, в залі РАГСу цілувались три пари: я й Андрій, Влад і Віка, Женя і Христина, останні через надлишок почуттів. І кожна пара з закоханих далеко не люди. 

Так ми стали однією великою зграєю, де мали місце всі: дві зграї вовкулак, лиска, відьма і навіть мисливці. 

 

 

"Ось так закінчився мій маленький роман про фентезійне кохання й надприродні пригоди. Дякую всім Вам, мої любі, за Ваші відгуки, зірочки й додавання до бібліотеки, підписки. Мій перший твір українською мовою – завершено! Чекаю коментарі, як Вам, сподобалось? І ще одне, якщо не складно, замість того, щоб видалити книгу з бібліотеки, додайте його у розділ «хочу прочитати». Буду дуже вдячна. Надалі, ще планую редагувати текст! 

Найближчим часом, на, всіма нами коханому, Букнеті, з'явиться ще один твір мого авторства. Я працюю над ним вже деякий час. Його назва «Королева без королівства», матиме вікове обмеження 18+, тому, ще незареєстрованим читачам – просимо на простори платформи!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше