Перший-не перший поцілунок, або...

Автор: Лія Лег / Додано: 23.05.20, 11:16:02

...Як я не вписуюся у флешмоби)))

Час від часу автори діляться якимись тематичними уривками своїх творів. Ось уже вдруге приймаю участь у такому флешмобі - зараз тема першого поцілунку героїв. Ну, так виходить, що потрібного моменту в своїх творах я поки не маю. Зазвичай любовна лінія у мене не головна, тому почуття між певними героями або: на стадії розвитку (я ще не встигла викласти жодного амурного моменту), або давно пройшли чи люди шукають одне одного, чи й взагалі лише натяк... Тому викручуюся, як можу ;)) Все ж, цікаво ділитися своєю творчістю.

Дякую Інка Вікторова за передану естафету! В свою чергу, передаю її Марині Гайдар та Тетяні Гудимі. Ну що, хваліться своїми творіннями! Знаю, у вас герої цілувалися))

 

До вашої уваги уривок Не першого поцілунку, але зараз це єдине, що згадала головна героїня книги "Слідом за птахами. Дорога Вогню" Агідель про своє далеке минуле та коханого чоловіка.

"...Вдалині виднілося  геть примітивне поселення серед велетенського густого лісу, а тут, біля темних скель, стояла юрба таких же, як і я створінь ― оріанів. Більшість із них солдати. Вони зле або тривожно перегукувалися. Чогось моє тіло страшенно трусило і я не йшла, а бігла до того натовпу. З поклоном розступалися люди й у цьому суцільному коридорі захисних костюмів я побачила те, до чого так довго, здається, бігла. На землі прямо під виступом скелі лежав драканський посол алеф-корабля з випаленою наскрізь діркою в грудях. Це з їхньої ж зброї, знаю. Нелюдські, з вертикальними зіницями, очі вирячено споглядали блакитні небеса. Та мене він геть не тривожив. Серце враз завмерло і похолонуло від іншого ― поруч, ніби відкинутий у боротьбі за життя, лежав мій Алар… Я кинулася до нього ― рятувати. Руки так зрадливо тряслися, коли торкнулась рідної щоки. Така гладка. Така холодна.

«Алар! Душа моя…», ― позвала раз, вдруге. Та в побілілих очах геть нічого не ворухнулось. Не чув, не бачив, не жив більше.

«Алар!!!»

Зі мною діялось щось страшне. Тіло трясло, вириваючи десь зсередини нелюдські крики. Біль, відчай, гіркота… Мене топило у цьому, а я й не пручалася.

― А-а-а! ― раптом застогнала уголос, труснула чоловіка за плечі, а потім схилила голову й обхопила його руками.

Ні, ні… Не може бути! Не вірю. Тут немає мого Алара. Де ця іскорка? Де тепло, що завжди мене зігрівало? Де ж наші діти, любий? Чекай, ми ж… Ми хотіли збудувати для них дім. Не твою могилу…

«Зоря, тобі потрібна цілителька», ― здається, Моран намагався поставити мене на ноги.

«Очі білі… У нього очі білі.» 

«Я бачу. Ходімо.»

«Ні! Білі! Я ніколи більше його не побачу, розумієш?! Ніколи! Він не переродиться…»

Я потонула. Обіймала останки найдорожчого і плакала. Чавила біль, а він все не відпускав. Шалено калатало у скронях серце і єдине, що прорізало пелену мого відчаю ― це голос іншого посла.

― Ко шуа! Ми йти на пояснення.

― Що?! ― кричав Моран. ― Ви вбили Головного Управителя!

― Нема ран. Нема слідів. Очі білий. Все. А наш…

―- Ваш посол напав на Алара Північного! Він лише оборонявся. Гляньте, його особиста зброя при ньому. Він і не очікував, що можуть так зрадницьки напасти!

 

― Ні, це ваша сторона. Наша інша. Що мені відповідати перед Правителями?

― Та ви висмоктали його дух! Стерли з лиця землі і неба!

― Ні, нема такого. Що мені відповідати перед Правителями?..

Я згребла прокляту мною землю руками. Ніби болісне стукотіння у скронях, там раз за разом звучали слова дракана: «…Нема слідів… Що мені відповідати перед Правителями?..». Випили його душу і мою заразом... Ті, хто ховає очі за захисними екранами, хто зробив рабами місцевих людей, хто… Мудрість? Ні, це не мудрість. 

«Алар! Алар…», ― прошепотіла в холодні губи, поцілувала. Мої сльози обмивали його застигле у вічності обличчя. Я не таким хотіла тебе запам’ятати!.. Разом із гірким болем та відчаєм назовні раптово вирвалася злість. Ненавиджу драканів! Ненавиджу… Я виколола б їх згубні очі!

― …Не знаю білі очі. Ви маєте відповідати за вбивство посла. Що мені передати..?

Зірвалась на ноги й кинулась до дракана. Яр-го завжди при мені. Він плавить камінь, що йому лускувата броня синьокрових виродків. Точний, вивірений помах ― і голова другого посла впала мені до ніг. Сльози висохли, запеклися у вогні жагучої помсти.  Замість них на мені була чужа кров.

― Ось моя відповідь. Передайте." 

Такий от вийшов поцілунок. Як казала Інні, все у мене задом наперед. Та раптом комусь дуже хочеться дізнатися, якими ж будуть нормальні відносини між героями цієї незвичної історії, то запрошую в гості. 

 

 

 

Коментарі:

Всього гілок: 9

Ворожеска 24.05.2020, 22:24:37

Ну, "Слідом за птахами" ніколи не був типовим твором, тому дуже приємно зустріти такий... ні, не так... ТАКИЙ поцілунок, приправлений трагедією, внутрішньою силою та боротьбою...

Останній коментар в гілці:

Лія Лег 25.05.2020, 09:13:10

Дякую за такі слова! Надіюся, що зможу правильно передати усе, що задумала та хотіла б донести. Навіть для самої себе цікаво, як те все вдасться))

♥ Таша Нижник ♥ 23.05.2020, 19:45:08

Вау! Оце накал емоцій!
Наче прочитала книжечку Стівена Кінга...

Цікаво! Дякую!

Останній коментар в гілці:

Лія Лег 23.05.2020, 20:22:28

О, дякую вам! Мені до Кінга, як на сусідній материк, але стараюся))
Рада, що сподобалося!

Тетяна Гудима 23.05.2020, 17:22:33

Ото дочитала і капець... ото романтика на грані смерті і відчаю... силу треба мати, щоб боротися, коли світ твого життя погас... неймовірна історія... ніяк не засяду з читанням... сподіваюсь я осягну весь твій задум)

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 23.05.2020, 18:14:29

Лія Лег, точно буде) все я теж з поцілунками відстрілялася) може врешті сяду писати))

Ярина Мартин 23.05.2020, 14:54:28

Ого, який уривок цікавий! Дуже емоційний і захопливий!

Останній коментар в гілці:

Лія Лег 23.05.2020, 15:32:12

Дуже дякую! То саме була кульмінація першої частини історії))

Мар'яна Доля 23.05.2020, 14:26:59

Неймовірна історія!

Останній коментар в гілці:

Лія Лег 23.05.2020, 15:29:56

Дякую! Сподіваюся))

Інка Вікторова 23.05.2020, 13:48:15

Ого! Дуже страшно, чуттєво й так захопливо! Ви просто молодчина!)) Видно, що це саме Ваша тема) Бажаю успіху та натхнення в подальшій творчій праці!)

Останній коментар в гілці:

Лія Лег 23.05.2020, 14:14:08

Дуже дякую за такий відгук!)))

Юлія 23.05.2020, 12:58:49

Вау!!! Одночасно сумно і круто! Бере за душу.

Останній коментар в гілці:

Лія Лег 23.05.2020, 13:23:24

Дякую! Дуже приємна така оцінка!)

Тетяна Гудима 23.05.2020, 11:18:04

круть) Дякую за естафету))

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 23.05.2020, 12:51:10

Лія Лег, ну да))) треба подумати... перший поцілунок Алекс і Тео... це було хвилююче))

София Чайка 23.05.2020, 11:18:57

Дуже цікавий та інтригуючий момент:)

Останній коментар в гілці:

Лія Лег 23.05.2020, 11:21:24

Дякую! Що змогла))

Books language: