Усім щасливого Різдва!

Автор: Лія Тан / Додано: 25.12.21, 10:31:22

Вітаю усіх з Різдвом! Затишку, Божої ласки, здоров'я та мирного неба над головою.

Запрошую до читання бунтівної історії — Софії та Івана — Лютий ворог.

???

Уривок.

...

— Не можу їсти, апетиту немає.

— Софіє, раджу нормально повечеряти, адже сили сьогодні у вечері тобі знадобляться, а судячи з того, як ти ледь не впала у спортзалі, сили твої вичерпані. Наполегливо та загадково просив Кохан.

Його слова налякали дівчину. Холод пробігся по тілу. — Що він мав на увазі? Насторожено глянула на чоловіка.

— Кохан, що ти замислив?

Іван загадково посміхнувся і так само додав.

— Не хвилюйся мала, я тут для того, аби тебе захистити, а не навпаки.

— Я тобі не вірю. В середині все стиснулося й Софія не втримавшись тремтячим голосом запитала. — А презервативи? Навіщо ти їх замовив? Ти розумієш, що про нас подумають. Мені це огидно. Ти... Замовкла хотілося плакати, та свою лють виказати не зважилася.

Іван зітхнув й почав заспокоювати свою тимчасову співмешканку.

— Я пожартував, а ти все зіпсувала... Чоловік бачив як налякано вона глянула на нього і швидко додав. — Гаразд. Вибач. Принаймні ти зробила вправи для грудної клітки, у час пандемії це корисно.

— Кохан, ти тиран. Обурилася Софія, його слова не викликали довіри. — Ти над усіма так знущаєшся?

— Вибач, я і подумати не міг, що ти сприймеш це так буквально. Спокійним тоном просив він.

— Я сприйняла це, як вульгарний натяк з твоєї сторони. Невдоволено заявила дівчина.

— Пробач. Я справді не хотів нічого схожого, просто віддячив тобі за замовлення дієтичного харчування, на яке ти хотіла мене посадити. Погодься це теж не дуже благородно з твоєї сторони.

На це Софія лиш ледь всміхнулася, від чого стала надто привабливішою та красивішою, Іван не міг відірвати погляду від неї. Коли вона не була такою колючою, знаходитись поруч з нею суцільне задоволення.

— Софіє, поїж, я і так поклав тобі не багато.

Вона зітхнула і таки взялася знову до вечері. З’їсти все не вийшло, та на тарілці залишилося дуже мало і це втішило чоловіка. Був здивований вона помила весь посуд. Мовчки спостерігав за нею і коли хотіла піти запропонував.

— Може каву?

Вона оглянулася.

— На ніч?

Чоловік загадково посміхнувшись запитав.

— А чому б ні?

— Кохан, ти мене лякаєш. Чесно зізналася задкуючи до дверей.

— Софіє, — це не я тебе лякаю, а ти сама себе лякаєш, своєю божевільною фантазією. Холодно та правдиво зауважив чоловік. — Ми тиждень прожили разом, навіть спали в одному ліжку, в одній кімнаті, нічого ж не трапилося.

Вона зупинилася він мав рацію, але страх бути знову обманутою, був надто сильним.

— Я уже нікому не вірю. Тихо зізналася. — Інколи навіть собі.

Він хмикнув і підійшовши до неї зупинився зовсім поруч.

— Іди присядь, я зроблю тобі каву.

— Дякую, давай краще я сама. Схопилася Софія згадавши, яку каву приготувала йому, а ну ж віддячить.

— Розслабся, мала. Я не ти. Присядь . Гидоту у каву класти не буду.

Дівчина закусила губу, приховуючи посмішку. Він приготував каву і поставив перед нею на столик. Пильно глянув на неї.

— Софіє, вечір тільки починається. Зараз тільки дев’ятнадцята. Електрики нема і схоже вже й не буде. Я дещо придумав, тільки прошу тебе на перед не накручуй себе. Просто спробуй повірити мені.

— Думаєш, — це так просто? Холодно запитала помішуючи каву у чашці.

— Не заперечуватиму, в довіри тонка грань, та все ж прошу спробуй.

Софія зітхнула. Не могла вона повірити йому і край. Може варто спробувати, а якщо щось піде не так втече. Пильно кілька хвилин розглядала чоловіка навпроти, у світлі свічки, яка ще горіла на столі й добре освічувала мужні риси його обличчя. Щось у ньому таки було, але це точно не її типаж. Він скидався на самозакоханого нарциса. Не вірила, що може когось полюбити окрім себе. Хоча... Зловила себе на думці. — Про мене ж піклується. Терпить її, наче розуміє частково, а їй останнім часом самі себе зрозуміти важко. — Так, годі... Покинула свої роздуми Гальцева, адже заплуталася у них. Уже не хотілося нічого зважувати, оцінювати, контролювати, все набридло. Хотіла додому якнайшвидше. Зітхнула, розчулена своїми думками.

— Ну, що? — Поцікавився Кохан смакуючи каву.

?????

Приємного читання!

 

0 коментарів

Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі

Увійти
Books language: