Книга. "Братство кирзових чобіт. Утрачене літо" читати онлайн

Братство кирзових чобіт. Утрачене літо

Марко Войт

Цикл: БКЧ

У тексті є:армія, чоловіча дружба, пригоди і бійки

Рейтинг:
48
93 27 6677

Поточний рейтинг:
#6 в Детектив/Трилер
#2 в Бойовик


В процесі: 04 берез. 191 стор

Публікація: 04.01.2021 — ...


Анотація до книги "Братство кирзових чобіт. Утрачене літо"

У житті кожного чоловіка є чотири інституції, які дозволяють здобути друзів на все життя: дитячий садочок, школа, навчальний заклад та армія. І якщо в садочку доля зводить дітлахів одного віку; школа – дітей з одного мікрорайону; навчальний заклад єднає людей за інтересами, то армія зводить під одним дахом юнаків із найвіддаленіших куточків країни і з різними поглядами на життя.

Чи знали четверо «дембелів», які здружилися за місяці служби настільки, що утворили своєрідний клан, назвавши його «Братством кирзових чобіт», що їх чекає після демобілізації? Чи готові вони повернутися до життя, яке втекло від них щонайменше на півтора року? Чи будуть тим братством, у якому кожен клявся на крові прийти товаришу на допомогу? І які ще пригоди припасла для них доля?

Обкладинку виконала Radianta.

Коментарі до твору:

Всього гілок: 7

Volodymyr Drozdyk 24.02.2021, 13:46:52

Служив у 93-95 роках.Дідівщина у нас також була,але у межах розумного.Берців і камуфляжної форми у нас ніхто не забирав,гроші також не чіпали.А от як ми вже стали дідами ,то гроші у своїх духів забирали.Хоча я відразу пробував щось своїм одногодкам сказати,щоб не чіпали,але потім махнув рукою.Хоча зараз про це жалію.Не правильно це.Будучи вже дєдушкой,поїхали на господарські роботи,я став працювати разом з духами,вони на мене :дєд да зачєм,дєди нє должни работать.Не подумайте ,що я був чуханом,що робив разом з ними,просто в мене така натура,коли хтось робить,а я стою поряд,мені просто совість не дозволяє нічого не робити.Ностальгія звісно за армією є,дуже хотілося побачити своїх співслуживців,особливо донецьких.

Останній коментар в гілці:

Марко Войт 24.02.2021, 16:41:50

Volodymyr Drozdyk, Дякую, що поділилися своїми спогадами. В армії багато що залежало не тільки від однолітків чи старшого призову, а й від того, як на різні ситуації дивилися офіцери та прапорщики. Я намагався передавати у книзі власний досвід і свої спогади, хоча й не служив у Національній гвардії.

Ольга Соул 22.01.2021, 20:38:19

Ніяк не можу Вас наздогнати, але деякі враження вже маю. Відзначу, що історії людей досить правдиво описані, а також реалії тогочасного суспільства (особливо там, де мова йшлася про дитинство і юнацтво Скваряви). Як побачила у тексті «Полтава» - на душі тепло стало.
А ще образи Огоновського і Клопова такі знайомі, що хочеться назвати реальні прізвища...

У гілці 10 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Марко Войт 24.01.2021, 22:08:49

Ольга Соул, Зрозуміло. Дякую за коментарі.

Ольга Соул 13.01.2021, 15:01:55

Почала читати. Захотілося у вас спитати ось що: як давно Ви відслужили? Якщо це, звісно, не секрет.

У гілці 4 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Марко Войт 15.01.2021, 12:31:29

Ольга Соул, Зараз в армії важче ділити військовослужбовців на такі, як Ви кажете, "класи", бо служать менший термін і не встигає назбиратися людей різних призовів. Раніше 6 місяців розділяли хлопців настільки, що то виглядало прірвою. Щодо особистих відчуттів... Ця книжка (і її продовження - ось так заспойлерю) написана ще в 1998 році, фактично, по гарячих слідах, коли після демобілізації я не вступив до університету. Мав рік часу на підготовку до другої спроби і багато вільного часу. Місцями вона може видаватися наївною, десь - затягнутою, але що є, то є. У шухляді столу вона пролежала 22 роки. Тепер дістав, переглянув, поправив трохи помилок (але вони в тексті все ще проскакують) і випустив у люди. Вдячний, що є якась зворотня хвиля від читачів. А бойовик там ще буде)))

Лександра Славичч 06.01.2021, 22:39:22

Вітаю з новинкою)) Дуже цікава тема)) Удачі Вам!

Останній коментар в гілці:

Марко Войт 07.01.2021, 19:23:05

Лександра Славичч, Дякую!

Ксения Демиденко 04.01.2021, 20:51:42

Давно хотілося почитати щось таке, відмінне від попаданок) Забрала до бібліотеки.

У гілці 6 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Марко Войт 04.01.2021, 21:46:41

Ксения Демиденко, Автобіографічною (в контексті армії) більше була "Загадка Афродіти". А цей твір писався "на слабо" : "А слабо детектив написати?" От я і спробував)))

Інна Камікадз 04.01.2021, 18:50:32

Мій брат здобув в армії друзів, з якими покумився:) Забираю до бібліотеки. І обкладинка дуже гарна:)

Останній коментар в гілці:

Марко Войт 04.01.2021, 18:56:05

Інна Камікадз, О, так з ким там подружишся - то вже аж до могили. А обкладинку створила Радіанта.

Марко Войт 04.01.2021, 17:53:38

Мар’яна Доля, дякую за нагороду!

Books language: