Злочин

В пістолеті давно немає патрона, 

Стучу в барабан,

Покотилась корона. 

Вбив циганського барона. 

Так убив, 

Немає стона. 

Хоча з якого боку дивитись?

Вбив.

Є ще чому котитись. 

Не буду казитись. 

Мені краще вмитись.

Голитись, 

Та рахувать, 

Куди тіло дівать? 

Бо мені ще час співать.

Я не буду за ним горювать. 

Я не знаю, що по чому, 

Не носитиму корону. 

І йому не слід носить, 

Голова вже не болить. 

Собі лежить і мовчить. 

Не лишатиму кроків, 

Бо за це багато років. 

Нащо вони потрібні, 

Сумуватимуть рідні, 

Тюремні злидні. 

А попереду життя, 

Та немає вороття, 

В майбуття. 

Нащо стаття! 

Буду жити, пити. 

Діток робити, 

Дівок любити, курити. 

Машину купити, помити. 

Кататись, возити. 

Але тіло потрібно спалити, 

Або втопити. 

Так, знаю я. 

 В житті він гад. 

Такого вбити дуже рад. 

Виходьте люди на парад. 

Немає кого нам лякатись, 

Та мушу я собой пишатись. 

Він скільки горя наробив? 

А я от взяв його і вбив. 

Я мовчки сам себе хвалив. 

Тут Дід каже:

  - Що ти наробив? 

    Хай би він собі жив! 

    Їв та пив. 

    Не тобі це рішать.

          - Та йоб твою мать. 

   Я Діду кажу:

         -  Я це так не лишу! 

            Щоб він собі жив?!! 

            Людей мовчки мочив?!! 

            Він стільки лайна наробив. 

            Сам у ньому й згнив. 

Дід двері закрив, заскулив:

-Ти вже комусь дзвонив? 

Що ж ти блядь наробив? 

Ти ж в барона обойму всадив! 

То що він людей мочив 

Не мотив. 

Потрібен креатив. 

В килим ми тіло тихенько скрутили,

Та до багажника його положили. 

Мовчки дорогу всю дід промовчав. 

До лісу заїхав

Лопату дістав, 

Мені дав, 

Пальцем показав,

 Щоб я тут копав. 

Не кричав. 

А я Діду кажу:

  -Та я не брешу. 

   Зараз все розкажу! 

   "Ось захожу до барона

    Питаю:

    - Де охорона? 

    Він мені:

   - Закрий ротяку. 

    Взагалі пішов ти в сраку. 

    Ти чого сюди приліз? 

    Прокотати тебе в ліс?  

 Я йому:

 - Ти пригальмуй, 

   Не психуй.

   Мені настрій не псуй. 

   Бо я до тебе 

   По такому питанню. 

  Нащо в людей

  Забираєш останнє? 

  І тому прохання, 

  Не приходь на зібрання. 

Він до мене підірвався, 

За пістолю худко взявся, 

Та пістолю я схопив, 

І стріляв щобуло сил. 

А тут Діду ти рішай, 

Чи я житиму, чи в рай. 

Дід тихесенько послухав 

Чуханув себе за вухо, 

Потім він почухав нос. 

Буркнув наче як барбос. 

Дістає з машини трос. 

Я вже думаю, піндос. 

Дістає якийсь насос. 

Дупу крутить на понос. 

Каже:

 - Я тобі не босс, 

   У тебе є свій колхоз. 

   Ти мандруй собі додому, 

   І мандруй в свої хороми. 

   Знаю я, що ти правий, 

   Тебе звати Буревій?! 

   Про барона ти забудь

   Порішаєм як небудь.