Вступ. Два світи

Десь далеко, за морями-небесами, є місце, в яке потрапляє кожна чиста людська думка. Місце мрій та сподівань. Там живуть найрізноманітніші створіння, усе те, що тільки здатна створити наша уява. Саме там і зароджується кожна історія, кожен сюжет, що рятує душу людини та підтримує її в гармонії з тілом, зі світом. Там завжди можна знайти свій власний куток. Від затишного маленького будиночку біля річки, до розкішного замку і центрі великого міста. Там людина може стати ким завгодно: Мандрівником, бардом, шанованим паном, і навіть королем, кожен знайде собі місце і не залишиться в стороні лишнім. В цьому краї абсолютно всі можуть зробити те, про що в реальному житті навіть подумати побоявся б. Кожен зможе опанувати те вміння, яке ніяк не вдається вдома, у нашому світі. 

Мало кому пощастило почути назву чарівного кутку в людській душі, та всі, кому пощастило там побувати всією своєю свідомістю, вражені красою та затишком тамтешніх краєвидів, гостинністю жителів та різноманітністю тварин. Звичайно, адже у цьому краї є своє могутнє серце – Дум. Нашими словами – Дерево Життя. Саме воно створює, контролює, пропускає та виганяє усе, що стосується світу думок. Знаходиться воно в дрімучому тисячолітньому лісі, у самому центрі цього королівства, та не кожному оку показується, лише по-справжньому чистому та світлому. 

Також і в цьому місці є строгі закони. Жителі, що повинні оберігати та супроводжувати звичайних людей, живуть під страхом бути вигнаним з прекрасного світлого світу у світ людський. За своє життя, вони мусили скоїти тяжкий злочин, аби з ними так поступили. Саме таким шляхом вигнання з чарівного краю у нас появились відьми, чаклунки та різні міфічні істоти, про які зараз ходять дуже багато легенд. 

Так одного разу вигнали звідти могутню, але надзвичайно злу та підлу відьму Сорену, яка мала дар переродження, реінкарнації. Будучи вигнаною, вона залишилась зовсім без сил і тому багато життів накопичувала її, навчаючи своїх учнів. Так вона отримала велику владу над світом людським, зі своєю могутньою силою та тисячею підлеглих чаклунів, що також були вигнанцями, або вже народженими серед звичайного люду. Усіх тих, хто плекав хоч найменшу образу на свій колишній дім ця відьма забирала під своє крило, обнадіюючи, що вони повернуться і відімстять за таке ставлення до їхніх персон. Та в самої жінки були далеко не такі плани. Що саме вона хотіла і чого добивалась ніхто не знав. Відомо лише, що в один момент її клан просто пропав, розлетівся по світу, і ні про неї, ні про її підлеглих ніхто більше нічого не чув.

Ходять чутки, що Сорена повернеться. Як онука-зрадниця появиться, і її брат, як ангел, супроводжуватиме, тоді день і ніч зустрінуться і станеться те, що має статись.