Глава 1

Через два роки входячи в будівлю компанії «Глобус Груп», яка зібрала під своїм крилом багато років тому кілька маленьких, але дуже здатних фірм, я згадала про те, як опинилася тут вперше. Вдивляючись в прозоре скло високих вікон, я зніяковіло посміхнулася.

Пам'ятаю, в той день на мені були порвані, трохи рвані, але спритно підшиті темні джинси, які я намагалася видати за якийсь офіційний стиль, і сорочка молочного кольору. Поверх накинута вітровка, а на ногах чорні черевики.

В той день я також задивилася на дзеркально-чисті вікна і здивувалася, наскільки тут все було правильно, з чіткими лініями, спокійними, непомітними квітами. Будівля, створене його власником, являло світу відмітний строгий смак і дорогий якісний підхід.

Як же я мріяла влаштуватися сюди на роботу в якості стажера-практиканта, убивши одним пострілом двох зайців, отримавши підробіток з високою для студентів оплатою, ну і досвід для дипломної роботи.

У той день все пішло шкереберть лише через те, що я забула зарядити свій телефон.

У той день мені відмовили.

Але про все по порядку.

Я - Кіра Іванова, студентка Інституту технології і дизайну, мені двадцять два роки, навчаюся на четвертому курсі факультету «Ландшафтного дизайну». І цей навчальний рік став найважчим.

По-перше, у мене з'явилися проблеми з житлом. Якщо в попередні роки я жила спокійно і розкошуючи в гуртожиток для студентів, то в цьому році пролетіла. Так як вчилася на комерційному відділенні, мені не дісталося койко-місця через наплив першокурсників.

Ось так, важко зітхнувши, я насилу, але все ж знайшла кімнату у пенсіонерки, яка здавала її за прийнятну ціну. Чи по кишені било, а й я не сиділа на місці. У мене була непогана підробіток в невеликій юридичній компанії. Туди я потрапила після того, як змушена була піти з дизайнерської фірми, яка належить Ользі Бєлової. Її ім'я в місті було досить відомо, але останнім часом вона зіткнулася з деякими труднощами і змушена була скоротити витрати. У тому числі і на стажистів таких, як я.

Влаштуватися на нове місце вийшло практично відразу, але те, чим я там займалася, абсолютно не відповідало моєї майбутньої професії. Діватися було нікуди, і тому я вже п'ять місяців старанно працювала над копіюванням документів, відправленням пошти та іншої незначною нісенітницею. Була офіс-менеджером на півставки. І архіваріусом. І секретарем. Загалом, заміняла всіх і відразу і всім допомагала. Влітку було спокійно, багато у відпустках. У мене немає навчання, тому працювала повний день. А у вересні скоротила годинник, а начальство тільки раділо. Адже і оплату вони скоротили, хоча обсяг обов'язків не зменшився.

Тому, завантажена до межі паперовою роботою, перебираючи і сортуючи договору, я і не помітила, як запізнилася в «Глобус Груп».

Підвернулася вакансія, відкрита в цій компанії майже випадково. Хтось комусь щось шепнув, а вже мені зателефонувала Ольга Бєлова, яка була старша за мене років на вісім, домоглася успіху швидко. І навіть втрималася на плаву. Вона до цих пір перебувала в засмучених почуттях тому, що змушена була попросити мене піти. Я прийняла її позицію і покинула фірму швидко, без скандалу. Дівчина в той день пообіцяла, що якщо хоч щось зміниться, то вона відразу покличе мене назад.

І коли на дисплеї мого телефону висвітилося її ім'я, я була майже впевнена, що мене попросять повернутися. Майже вгадала.

- Привіт, Кіра, - завзятий голос Ольги завжди вселяв в мене радість, навіть коли було особливо важко.

- Привіт, - відповіла я, насолоджуючись моментом перепочинку, вислизнувши із задушливого офісу.

Вересень був напрочуд спекотним, і ніхто не поспішав змінювати літні яскраві вбрання на сумну осінню одяг. Навіть я тягалася на роботу в джинсах і футболці. Добре, що у нас не було дрес-коду для рядових співробітників. Начальство намагалося бути стриманим, але і вони раз у раз носили футболки, кеди і рюкзаки.

- У мене для тебе новини, - мовила Ольга, і я нагострила вуха.

Усередині все стиснулося від передчуття. Навіть встигла замріявся, як прощаюся з усіма і мчу до Бєлової.

- Які? - обережно поцікавилася, а на губах грала задоволена усмішка.

- Я знайшла для тебе кльову підробіток. У «Глобус Груп», - видихнула вона і замовкла.

Я ж і зовсім перестала дихати. Завмерла на місці, стиснула в руці телефон і втупилася під ноги. Весь світ похитнувся.

Влаштуватися нехай і на підробіток в цю компанію означало одне - в 95% випадків тебе візьмуть в штат. А там і кар'єрне зростання, і фінансовий. Хвилювало мене зараз більше другий аспект.

- Вони набирають студентів для практики. На півставки. З оплатою, - сказала Бєлова, коли наше мовчання затягнулося.

- Оце так, - прошепотіла я, все ще задивляючись на кольорові камінчики під ногами.

- Не те слово, Кіра! - голосно вимовила дівчина, повертаючи мене в реальний світ. - І це ще не все.

- Що ще може бути дивовижніше ніж те, що вони взагалі шукають стажерів, та ще з оплатою? - запитала я, розуміючи, що потрапити туди буде дуже важко. - Там, напевно, черга з таких студентів, як я.

Ольга хмикнула.

- Я домовилася щодо тебе, - протараторіла вона і розсміялася, коли почула мій здавлений стогін.

- Не вірю, - тремтячими губами видавила з себе пару слів.

- У мене там теж є знайомі, Кіра. І тебе чекають на співбесіду завтра, об одинадцятій.

- Я буду там, - відповіла та попрощалася з Ольгою.

Бєлова знала, що я ніколи не була багатослівна. Все більше монологів в голові, ніж діалогу з ким-небудь в зовнішньому світі.

Стоячи біля входу в офіс, я задумалася, а чи вийде у мене потрапити в «Глобус Груп»? Чи зможу я подолати свою природну соромливість і отримати там місце?

- Я зможу, - прошепотіла собі під ніс, повертаючись за роботу.

На наступний день все пройшло відмінно. Я навіть примудрилася не просто говорити, а спритно і швидко відповідати на питання. Благо, майже всі вони стосувалися мого навчання і досягнень в інституті. А я була нехай і не найкращою студенткою в потоці, але середній бал в 4,5 значив багато.