1.

Місяць в небі покрився густим туманом так, ніби засів в каль'янній. Зорі сховалися за чорними хмарами боячись висунути носа на зовні.
Холодний вітер гнав хвилі по широкій річці Дніпро.
Здавалось, звичайна вереснева ніч і в Черкасах все як завжди, якби не одне загадкове вбивство.
Внизу. Відразу за "Парком 50-ти річчя" розкинувся пісок. Влітку туди приходять місцеві жителі, аби поплавати та попити пивка на пляжі. В інші пори року, люди просто гуляють на свіжому повітрі і фотографуються на фоні Дніпра.
На піску стояв чорний позашляховик "Нісан", а біля нього, наряд поліції та група експертів. Периметр огородили червоною стрічкою і кожен працівник займався своєю роботою. На кабіні поліцейського авто, різнокольоровими барвами, беззвучно миготіла патрульна сирена.
До полісмена підійшов високий та худий чоловік в чорному осінньому пальто. Він мав короткострижене сиве волосся, і це здавалось дивним. Людині не було ще й тридцяти, а він вже білий - білісінький, як старезний дід.
- Доброї ночі, колего...Якщо вона дійсно добра, - з доброзичливою усмішкою привітався незнайомець. - Мене звати Станіслав Мертвий і я слідчий. Що у нас тут?
Поліцейський потиснув старшому за званням руку та почав відразу вводити в курс справи.
- Один труп. Чоловік. Тридцять п'ять років. Його було знайдено мертвим на задньому сидінні власного авто. Причина смерті - пробита сонна артерія. Я розумію, що це виглядає, ніби якась містика, - полісмен посміхнувся. - Але хтось висмоктав всю його кров. Це вже третій випадок за два тижні. Мабуть, в Черкасах завівся вампір.
Слідчий наблизився до великого чорного мішка, який непорушно лежав на холодному піску. В мішку розмістився труп померлого. Станіслав розстібнув блискавку на чорному поліетилені, аби оглянути  на шиї рану.
Слідчий дивився на посинілого мерця, який лежав з закритими очима і не подавав жодних ознак життя. На шиї виднілась одна дирка, розміром як 5 копійок, в області сонної артерії.
- Якби це скоїв вампір, то тут, ми мали б не одну дирку, а дві, і значно менші. Укус від зубів. А ось це, - Станіслав тицьнув вказівним пальцем в свіжу рану. - це точно не зуби. Я навіть не уявляю що за потвора на таке здатна.
- Пане слідчий, Ви серйозно? -  здивувався молодий полісмен.
Слідчий підвівся і кахикнув від незручності. Він залишив тіло померлого і перевів погляд на колегу, - Чому він знаходився саме на задньому сидінні?
- Лежав зі знятими штанами, а на капоті стояла порожня пляшка від вина та два келихи. Виходить, що жертва була не одна, а з жінкою.
- Або і з чоловіком.
- Як з чоловіком? - вирячив очі поліцейський.
- Саме так як і з жінкою. Ми з широковідкритими обіймами крокуємо на зустріч Європі. Мужик з мужиком, то є звична справа, - сивий слідчий легко посміхнувся.
- Мені незвична.
- Ти хоч нікому про це не кажи. Бо обізвуть гомофобом. А потім, вони тебе вислідять і покарають. А геї, вони ж як вампіри. Раз тебе вжарять і все - ти один з них.
- Птьху! - скрививши від невдоволення пику, поліцейський, плюнув на пісок.
Слідчий відкрив задні дверцята авто та заглянув до салону.
- А де телефон покійного? Дайте мені сюди. 
Станіслав Мертвий зробив те, що і збирався зробити. А потім попрощався з правоохоронцем і пішов геть.
Поліцейський в формі дістав цигарочку і запалив. Він видихав тютюновий дим дивлячись на нічну річку Дніпро. 
Хтось підійшов з заду. Це був той самий, високий чоловік в чорному пальто, з білим як сніг, сивим волоссям.
- Доброї ночі. Мене звати Станіслав Мертвий. Я слідчий, - він тицьнув своє посвідчення в обличчя правоохоронця. - Що в нас тут сталось?
В поліцейського відвисла щелепа від здивування. З його відкритого рота випала щойнозапалена цигарка. Тютюновий виріб преземлився на холодний пісок. Малесенькі жаринки мерехтіли в обіймах нічної темряви.
- Ви вирішили пожартувати? Ви ж нещодавно до мене підходили і я Вам все розповів.
- Я підходив? - слідчий був здивований не більше за співробітника. - Та я щойно приїхав.

Чоловік впевнено ішов по березі річки. Він зняв з себе ілюзію і відразу змінився. Сиве коротке волосся стало світлим та довгим до плеч. Фігура поширшала. Чорне пальто змінилось на коричневий шкіряний плащ. Обличчя стало іншим та значно старшим.
Це був Артур - мисливець на темних. Темними він називає нечисту силу та різних потойбічних потвор.
Загадкові вбивства зацікавили чоловіка. Він розумів, що в загадкових вбивствах замішане щось надприроднє і звичайним поліцейським не під силу розкрити злочини. Артур вирішив взяти справу в свої руки.
З кишені свого піджака довговолосий блондин дістав невеличке дзеркальце квадратної форми. Зпинився, оглянув все довкола та підкинув предмет вгору. З дзеркала вдарило темно-червоне світло. Воно затягнуло мисливця в середину. Великого чоловіка засмоктало в маленький шматочок.
Артур зник.
На піску спокійно лежало квадратне люстерко.