Короткі історії

Краплі кленового меду.

Краплi кленового меду.

 

Лiтнiй дощ не був прозаїчно теплим. Вiн обпiкав шкiру холодними краплями,змушуючи шукати зiгрiваючого захисту.

Вiн і Вона бігли по літніми калюжам, втікаючи до її дому. Спланована прогулянка вiдмiнена. Холоднi та розчарованi підлітки забiгли у квартиру, та увiмкнули комин. Звичайно, що для нього, вона не мала одягу за розмiром, тому одягла хлопця у старi спортивнi штани тата i його ж велику футболку. Сама ж натягнула сарафан, що вигідно окреслював плавну лінію її талії та оголював плечі та шию. Це було зроблено навмисно.

Квартиру привели до життя. З кімнати доносилася музика. Мая орудувала на кухнi, готуючи зiгрiваючий напiй, а Данило стояв спершись на дверний косяк. На його очах вiдбувалася магiя. Дiвчина виливала куплене ними пиво до нагрiтого казанку i, помiшуючи, вливала туди кленовий сироп. Розмiшавши до повного розчинення останнього вона вкинула у казанок якісь спеції, та посмiхаючись  нашептала якiсь слова. Хотіла зробии це непоітно, проте рідко такі речі проходять повз увагу. Мая  лише розмовляла з собою, картала природу, погоду, і все на світі за втрачену можливість. І справді, рідко вона наважується на такі речі. Подумати лишень, вона ледве вговорила Даню на цей пікнік, з учорашнього вечора готувалася… І усе безнадійно зіпсоване забаганкою природи… 

Данило з подивом спостерігав за подругою. Забране волосся , сарафан  що обтягує  фігуру.  Усе виказує її красу. Наче фея стояла вона над чаклунським  зіллям.

  • Що це?
  • Кленовий мед.
  • Не чув про такий.

Мая  посмiхнулася i понесла казанок до кiмнати.  Дівчина і сама не знала, що робить, певно на інтуїтивному рівні відчуваючи, що результат сподобається обом, вчасно зняла казанок з вогню. За хвилину напій розливався разом  із звуками її голосу. Дівчина почала чаклувати, (чи то так здавалося), адже голос її лунав незвичайно, якось особливо торжественним та напруженим. За потоком  думок, Данило втратив більшу частину її слів.

  • …якщо тебе кидає у жар – ти закоханий. – дівчина імпровізувала на льоту.
  •  Ти вiриш у це?
  •  Легенди на те i є легендами, аби самому обирати вiрити у них чи нi. До дна?
  • До дна.

Чашки спорожнiли.

  • Віриш  в усілякі дурниці.
  • Так і є. Люблю містифікації. Інколи мені здається, ніби доля сама дає нам знаки. Наприклад я часто бачу сни які потім повторюються на яву.   – Мая рiзко повернулася до Данила. – У тебе бували сни Дежавю?   
  • Ні.
  • А в мене був якраз сьогодні.
  • І що ти в ньому робила?
  • Я  варила кленовий мед.
  • А далі?
  • Не пам’ятаю…

Вона дійсно не пам’ятала. Лише передчуття, як лейтмотив проносилося у голові. Вона відчувала, як атмосфера поступово набуває напруги. Вони розмовляли як і завжди за однією лише різницею, вона усвідомила, що закохалася. Одкровення, осягнуло її несподівано, наскільки і очікувано. Сама себе не тямила останні дні, вигадала той пікнік, довго готувалася, вперше так тремтіли від холоду руки та пашіло жаром  обличчя.

Мая рiзко повернулася, аби  заховати рум’янець.

Вона продовжила свої розповіді про сни, шукаючи потрiбну їй заспокійливу музику. Говорила усе, про що пам’ятала, усе що спадало на думку, аби не втратити контролю…

 Данило ж розглядав її. Тендітна. Мала у зброї оголені ключиці та ямка. Йому хотілося обійняти дівчину за талію,  поцілувати ключицю у саму кiсточку, рухаючись усе далі…

Чорт би пробрав те її «зiлля». В голові наче туман. Жодної чіткої думки, лише її шия та губи.

Меле усе якісь дурниці, а на обличчі геть червона. Смішно виглядає. Як наполохана… Пригорнути  б її міцніше і змусити ці вуста замовкнути врешті…

Стоп. Це ж звичайне пиво з сиропом. Не зілля! Тут немає чаклунства, так чому ж вона здається йому маленькою феєю?

З самого рання була такою. Незвично дівочною. Вдягла плаття, волосся розпустила, навіть губи нафарбувала. Усе хвилювалася, й дуже засмутилася тільки хмари побачила на горизонті.

І ось вони тут.

Вони давно дружили. Все дитинство разом провели. Шкільні роки пережили, завжди   радилися як краще в усьому. Інколи здавалося що і одяг у них спільний, бо варто було лиш йому купити нову сорочку як вона вже приватизовувала її на невизначений термін. В що тільки не влипали обоє, тільки такою він її бачив уперше. Дівчисько перетворилося в дівчину, привабливу для красуню. Таку милу та особливу …

 

  • Помовчи будь ласка – хлопець затулив її губи пальцем. Її обличчя опинилося у його долонях, і вже за мить торкнулося його вуст. Спочатку ніжно, схоже дотик крила метелика. Згодом сильніше, наче впиваючись у воду в пустелі, линули його губи до неї.

В голові лунав вибух. Усе вже давно втратило значення, квартира жила лише однією кiмнатою у якiй розливався солодкий запах спецій, цукру та хмелю. У цiй кiмнатi знаходилися двоє зачарованих. Обох обпікало жаром  першої  закоханості

 

Існували лиш вони, та їхні вуста, що пашіли присмаком кленового меду.



Тая Давидова

Відредаговано: 24.04.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись