Розділ 1

-Мда, оце так удар, - Сергій зневажливо поглянув на Мішель, а потім опустив погляд на смарагдову тканину більярдного столу. – Я не зрозумів, ти що, забула як грати?

-Йди до біса! – роздратовано кинула дівчина, відвертаючись від приятеля. – Якщо не подобається, як я граю – з радістю залишу тебе.

-Є ні, так ми не домовлялися, - хмикнув хлопець, нагадавши собі, що треба ретельніше підбирати слова.

-Ми взагалі ні про що не домовлялися! Сьогодні я сподівалася просто посидіти вдома, що б ані ти, ані батько мене не чіпали. І взагалі, ми ще довго тут стирчатимемо? – було видно, що дівчина вже жалкує, що погодилася на пропозицію приятеля і пішла з ним у клуб. 

-Ти й так останні тижні тільки те й робиш, що сидиш вдома, - нагадав Сергій, б’ючи по кулі. Та влетіла прямісінько в лузу, і хлопець обійшов стіл, приглядівши собі наступну «жертву».

-А, хочеш сказати, в мене для цього мало причин? Самий лише переїзд чого вартий був!

Можливо, для когось іншого її аргументи б і звучали достатньо розумно, але Сергій розумів, що річ зовсім в іншому. Власне, саме тому вони з Миколою Павловичем і почали хвилюватися більше, ніж робили це останні пів року.

Хлопець ще раз поглянув на подругу, вкотре намагаючись знайти в людині, котра стояла поруч, ту веселе, жваве й трохи нахабне дівчисько, яким Мішель була раніше. За останні місяці з нею відбулося занадто багато змін, і це не могло не вплинути на дівчину. Тим паче, що й зовні вона сильно змінилася. Замість густого кучерявого волосся, котре сягало аж до попереку, тепер була коротка стрижка, що ледь закривала вуха. Обличчя схудло, та й сама Мішель змарніла – ніколи не була повненькою, але зараз її фігура втратила навіть ті невеличкі жіночі вигини, що були раніше. Одяг висів, наче на дитячому манекені, то ж було навіть складно одразу зрозуміти, хто стоїть поруч – чоловік, чи жінка.

Сергій з болем у серці сприймав все, що відбувалося з подругою, але навіть уявити не міг, як складно їй даються всі зміни. Особисто він не помічав нічого, якщо вона сама не звертала на це увагу, але це ставалося дедалі частіше. Занепокоєний батько навіть звернувся до психолога, але той впевнено перенаправив до психіатра – пацієнтка страждала від депресії. Вже місяць Мішель змушена була пити пігулки, але ліки поки не діяли. З острахом рідні спостерігали за нею, не знаючи, чого очікувати. Було боляче бачити, як 19-річна, ще нещодавно самовпевнена і весела Мішель потихенько згорає.

Вона танула, наче свічка, а любі чоловіки нічого не могли зробити, і від цього страждали ще більше. Батько знав про пристрасть Міші до автомобілів, то ж намагався постійно затягувати її до себе на роботу, натомість приятелю залишався вечірній час, котрий він залюбки проводив з нею.

Клуб «Апероль», куди вони завітали цього разу, був невеличким і доволі посереднім. Вдень та вечорами тут грали у більярд і сиділи за столиками, а ось після десятої починалася цікавіша програма з танцями, еротичними конкурсами та інколи – стриптизом.

Цього разу Сергію не пощастило, і він промазав. Настала черга Мішель бити, й вона схилилася до стола, трошки прогнула спину й примружила одне око, цілячись. Удар вийшов слабим, то ж знову мав бити хлопець. Вона подивилася на приятеля й закинула кий на плече.

-Ти обережніше з цією палицею, бо точно комусь око нею виколеш, - скривився. Поглядаючи на подругу, майже не звернув увагу на те, як б’є, то ж куля полетіла прямісінько в її сторону. Реакція у дівчини була відмінною, й вона майстерно ухилилася від снаряда, і той натомість пролетів повз. Прямісінько у скляний кухоль одного з відвідувачів. Пиво розхлюпалося на всі боки, а скло тріснуло, залишаючи у руках незнайомця лише ручку. Крапельки стікали по підборіддю, й хлопцю знадобилася лише секунда, щоб прийти до тями.

-Якого біса?! – зривів, жбурляючи на підлогу і кухоль, і кулю, й тарілку з закусками, котру ніс в іншій руці.

- Вибач, я випадково, - спробував виправдатися Сергій й потягнувся за гаманцем, щоб все компенсувати, але той вже схопив його за барки й притягнув до себе.

- Я тобі зараз і випадково, і навмисно пику натовчу, - незнайомець ледь вогнем не дихав від злості. До речі, це було цілком реально, адже алкоголем від нього тхнуло добряче. Мішель швидко кинулася до приятеля, намагаючись зупинити оскаженілого хлопця, але той лише відмахнувся від неї. Дівчина полетіла в бік й з силою вдарилася спиною об стіну. Тут вже Сергій не витримав і, поклавши руки на зап’ястя суперника, стис їх, після чого вдарив його головою в обличчя. Той від несподіванки розтис пальці й схопився за ніс, з якого вже йшла юшка.

- Трясця твоїй матері! – закричав він, а Сергій тим часом кинувся до подруги.

- Мішо! – тільки й встиг він крикнути, коли в обличчя прилетів чийсь кулак. Здоровенний такий, і явно тренований! Хлопець одразу ж відлетів, а голова мотнулася назад. Розгублено поглянув перед собою й зрозумів – неприємностей побільшало. Між ним та Мішель стояли окрім ображеного відвідувача ще троє хлопців. Всім років по 23-24, то ж явно сильні й трошки неврівноважені. Сам такий, то ж сумнівів у Сергія не лишалося.

- Гей! Ану припинили бійку! – крикнув один з охоронців, розштовхуючи відвідувачів, але його слова загубилися в шумі, котрий майже одразу запанував у «Аперолі». Приятелі постраждалого незнайомця юрбою кинулися до Сергія, бажаючи помститися. Мішель з силою штовхнула одного з них, і він відлетів, зачіпаючи вже зовсім нетверезих гостей. Ті не стерпіли й, звісно ж, вирішили відгамселити порушника їхнього спокою. Помітивши такий нечесний маневр, інший приятель ображеного націлився на Мішу, але дівчина відвернулася, отримавши лише змазаний удар в щелепу. Було боляче, й наче зірочки з очей посипалися, але часу відпочивати й жаліти себе не було – вона теж влетіла в чийсь столик. Не минуло й двох хвилин, як у клубі почалася масова бійка, в якій брали участь вже майже всі – гості, працівники й, звісно ж, охоронці. На щастя, людей у цей вечір набилося багато, то ж дістатися до тих, хто розпочав «махач», поки не могли.