Розділ 1. Кінець ілюзій

- Панове, він вбивця! Я все бачила! - Алекса підбігла до вартових, що заходили в будинок.

Вона ніяково закинула голову, зустрічаючись поглядом з констеблем.

- Це Саймон отруїв мого батька, він додав отруту в вино, перевірте пляшку! Він погрожує вбити Кевіна. Будь ласка!

Весь день вона чекала на них, щоб розповісти про те, що випадково підслухала. Прикидалася, що нічого не знає, щоб Саймон не запідозрив недобре.

Констебль насупився, кривлячи рот.

- Містере Янг, у вас проблеми? - крізь зуби процідив він.

- Судячи з усього, так, - наречений раптом опинився поруч і за шкірку, немов шкодливе кошеня, відірвав дівчину від землі.

- Так і знав, що це ти підслуховувала, - шепнув він їй на вухо, а потім знову повернувся до поліцейських. - Не хвилюйтеся, панове. Я з нею розберуся.

- Якщо вона буде базікати, можуть бути неприємності.

Саймон картинно зітхнув.

- Втратила батька. Всеблага мати прокляла божевіллям. Таке горе. Ушкодилася розумом. У жінок буває.

Він втягнув її на другий поверх буквально за волосся. Однією рукою затискаючи рот, щоб не кричала, а другою намотуючи її косу собі на долоню.

З силою штовхнув, кидаючи на ліжко. Алекса впала, втрачаючи рівновагу, і стукнулася об стійку балдахіна.

- А я й справді думав, що ми зможемо порозумітися, - вона дивилася і не впізнавала того ввічливого і доброго чоловіка, за якого збиралася заміж. - Я зробив це заради тебе. Твій батько був проти нашого шлюбу.

- Я б утекла з тобою, але ти вбив його! І хочеш вбити Кевіна ... - голос зривався від крику.

Кевін був її п'ятирічним братом. Зараз він повинен був разом з матір'ю перебувати в літньому будиночку, розташованому в дальньому кінці садиби. Але чи все з ними в порядку?

Солонуватий присмак у роті заважав зосередитися. Мабуть, впавши, вона прикусила язика.

Що вона може проти навислого над нею чоловіка, якщо ця людина передбачила все?

- Втекла? Та навіщо ти мені здалася без грошей і приставки до прізвища? - огидно засміявся Саймон. - Знаєш, я навіть радий, що все з'ясувалося. Тепер можу не прикидатися.

Він підійшов до неї, хапаючи за комір, і, з силою струшуючи, знову поставив на ноги.

Алекса притулилася до стіни, щоб хоч якось збільшити відстань між ними.

- Скажу прямо. Мені потрібен титул князя. І я піду заради цього на все. Ти - лише засіб досягнення мети. І якщо треба, то під вінець ти підеш, надихавшись сонного пилку.

- Роби зі мною все, що хочеш. Але не чіпай Кевіна, - вона відчула, як по щоці сповзла самотня сльозинка.

- Я і так буду робити з тобою все, що захочу. А твій малий братик - перешкода до отримання титулу, - він простягнув до неї руку, грубо хапаючи за груди, але Алекса відскочила і плюнула прямо в обличчя Саймону.

Біль вона відчула вже після того, як він вдарив її. В живіт, викинувши вперед кулак. Вона зігнулася навпіл і тут же отримала ще один удар, уже в голову.

- Жива ти мені потрібна тільки до весілля. Пам'ятай про це.

Перед очима розпливалися темні кола. Алекса осіла на килимок біля власного ліжка і згорнулася в клубок.

Перші кілька годин вона плакала. Але не стільки від болю і навіть не від зради. Найбільше в той момент вона ненавиділа себе. За те, що повірила негідникові. Впустила в будинок. І погубила всю свою сім'ю. Батька. Матір. Маленького Кевіна. Що заважає Саймону прямо зараз піти і вбити маму і брата?

Всеблага мати не чула її молитви. Та й якби чула, злочинців, як твердили священики, вона карала після смерті.

Погляд впав на тоненьку книжку, що лежала під ліжком. Немов з іншого життя. Це була книга казок, яку ще вчора приніс до неї в кімнату брат. Вони лежали разом на ліжку, і вона читала йому легенду про далеку північ, де серед льоду і снігу живе безсмертне чудовисько.

Літаючий ящір, що колись був людиною. Раз на рік він приходить і в їхній край, і тоді, коли крила гіганта накривають небо - йде сніг.

Зараз за віконцем літо, але за легендою Крижаний може виконати будь-яке бажання, якщо запропонувати йому досить хорошу плату. Потрібно вимовити тринадцять разів його ім'я і задути свічку.

Це казки, небилиці. Всі в дитинстві хоч раз, та намагалися викликати Крижаного. Але в той момент Алекса зрозуміла, що зараз їй настільки потрібне диво, що вона готова повірити у що завгодно. І нехай нічого не вийде, бажання не збудеться, але зате кілька секунд, поки вона вимовляє прокляте ім'я, яким лякають дітей, вона буде сподіватися. Тому що сподіватися їй більше нема на що.