Можливо я колись до тебе доторкнуся...
Можливо я колись до тебе доторкнуся...
Можливо я колись до тебе доторкнуся,
Можливо навіть очі підведу,
А може навіть з мужністю зберуся,
І навіть особисто підійду.
Між нами наче сотні кілометри,
Ліси, ніким не ходжені шляхи.
Між нами неприступні парапети,
Колючий дріт та вигнуті цвяхи.
Ти так далеко, й одночасно близько,
Що можна доторкнутися рукою,
Але між нами все довкола слизько,
Не можна довго поряд встояти з тобою.
Можливо нічого мені не світить,
Можливо я з тобою тільки в мріях,
Пливти за вітром іноді не личить,
Навіть коли порожньо в твоїх скринях.
Мабуть було би зовсім непогано,
Підняти щогли і полишить гавань,
Де я зализував душевні рани,
Відпочивав від бурних нічних плавань.
Забути як втомившись від походів,
Дві тисячі незгод перечекав успішно.
Стільки веселих я б здійснив походів,
Що рахувати було б навіть смішно.
Але спустити знову у морську глибину,
Сто зим тому осушенії весла,
Побачити аби одну людину,
Для того, щоб між нами крига скресла.
Пройти без страху через Сциллу і Харибду,
Здійснити один з подвигів Геракла,
Та й ще заплисти «по дорозі» в Джидду,
Мені напевне б мужності забракло.
Отак все наче листя сухостою,
Не можу жити й впасти я не можу,
Пишу поеми мовою простою,
З яких сміються навіть перехожі.
©Олександр Гаврик CC BY-NC-ND 4.0
Відредаговано: 09.06.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
