Надія

Глава 1.

  - Дитино, що за синці у тебе на нозі ? - стурбовано запитав тато.

В останні місяці він був зайнятий на роботі і у нього просто фізично не вистачало часу, щоб приділити увагу дитині. Сашко звик все розставляти по місцях за ступенем важливості - це допомагає не розпорошуватися і спрямовувати весь час, силу, знання та енергію на пріоритети. Якраз в останньому місяці на першому місці у нього була робота, на другому - угоди з клієнтами і тільки на третьому - сім'я. Сашко погладив пряме волосся доньки. ЇЇ сумні сірі очі з подивом дивились на тата.

            - Може ти вдарилась?

            - Ні, я точно пам′ятаю!

            - А мама знає про твої синці?

            - Тато, в мене нічого не болить! Навіщо я буду маму турбувати?

            - Так, зараз я зателефоную на роботу і поїдемо в лікарню на обстеження. В школу сьогодні не підеш.

            - Ура! Я так не хотіла іти до школи, там сьогодні хімія і така противна училка.

            - Чому?

            - Не знаю. Тату, в тебе так буває, ніби людина нічого поганого тобі не зробила, а ти її не любиш?

            - Буває!

Сашко припаркував машину в дворі лікарні. Лікар оглянув Надію, зблід і мовчки направив на обстеження. Сашко хотів щось запитати, але лікар зупинив його, піднявши долоню догори.

            - Все після обстеження. Санітарка проведе вас по кабінетам.

. Посадили Надійку у візочок і вони поїхали довгими коридорами з кабінета в кабінет. Кожен раз виходячи від чергового спеціаліста Сашко дивився на лікаря благаючим поглядом, а у відповідь отримував висновки з незрозумілими медичними термінами. Залишилось пройти КТ і біопсію. Нарешті їм поставили остаточний діагноз несподіваний і дуже страшний - це лейкоз третього ступеню.

            - Як же так, вона не жалілася на болі!

            - На жаль рак така підступна хвороба, яка ніяк себе не проявляє!

            - Лікарю, в чому причина хвороби?

            - Якби ми знали причину, визначали б наслідки, а значить навчилися би лікувати.

Сашко ніколи не думав, що один день може змінити життя.

Цілий день він був на зв′язку з дружиною, а коли був готовий кінцевий результат обстеження він не зміг нічого сказати по телефону. Приїхали додому і в коридорі, не роздягаючись, він передав дружині папку з результатами.

            - Надійко, іди в свою кімнату!

            - Сашко, я все розумію але ж ми її вилікуємо, правда?- голос у Віри тремтів,сльози капали, в горлі почалися спазми.

            - Тихенько, Надійка почує!

Наступного дня Віра з донькою поїхали в лікарню на хіміотерапію. Сашко тим часом обдзвонював рідних. Брат, який живе і працює в МОЗі Білорусії сказав, що з таким діагнозом треба їхати в Німеччину.

            - Якби ви звернулися трошки раніше. А тепер, ти сам розумієш, що потрібно радикальне лікування. Все що в моїх силах на даний час - допомогти грошима.

Сашко застав дружину з донькою в лікарні. Віра сиділа у вестибюлі на м′якій лавці дивилася перед собою і перебирала пальцями листочки паперу які лежали на колінах

            - Це результати обстеження?

Віра підняла долоню Сашко забрав в неї папери і пішов до завідуючого відділенням.

            - Моя донька повинна жити, їй тільки одинадцять років!

Лікар подивися на Сашка стомленим поглядом.

            - Ефективним може бути тільки лікування в Німеччині.

            - Скільки в нас часу?

            - Місяць! - коротко відрубав завідуючий відділення.

            - Я зв′язався з клінікою в Німеччині, але це дуже дорого.

Лікар протягнув папір на якому була виведена цифра.

Сашко зблід, якщо він продасть машину і квартиру вони назбирають такої суми.

Глава 2.

Він мовчки стиснув в руці папірець і вийшов з кабінету лікаря.

Що робити? Він зв′язався з благодійним фондом. Йому обіцяли допомогти, а зараз на перших порах йому відкрили рахунок, на який можуть поступати гроші від небайдужих людей.

Сашко вийшов з благодійного фонду і сів в машину. Там було тепло, але холодний осінній дощ стукав у лобове скло і навіював смуток. Сашко включив радіо. Сьогодні футбол! Він дістав з багажника коробку наклеїв текст з проханням про допомогу. Текст був заготовлений коли він оббивав пороги благодійних фондів і поїхав на стадіон.

Дощ не припинявся. Перед турнікетом збиралися вболівальники, а він стояв, тримаючи коробку, з проханням про допомогу мокрий від сліз, від страху і приниження, а в голові крутилася тільки одна думка:

            - Моя маленька, це все для тебе!

Починався футбольний матч, вболівальники розсмокталися по своїх місцях на стадіоні, а він все стояв. Поліцейський порушив це дійство.

            - Йшов би ти звідси, чоловіче!

В поліцейського було добре, змучене обличчя, видно було, що він йому співчував.

Сашко отямився і пішов до своєї машини. Богу дякувати, там було тепло, сухо і пахло чомусь ваніллю. Цей запах привів його до тями.

Сашко поїхав в благодійний фонд. Зайшов в кабінет без стуку і вивалив всі гроші з ящика на стіл. Менеджер уважно подивився на Сашка і вийшов з кабінету, проте через пару хвилин повернувся зі стаканом гарячої кави і промовив:

            - Пийте!

Гаряча кава протверезила, і Сашко поступово повертався до реальності.

            - Перерахуйте, будь ласка, гроші і переведіть на єдиний рахунок. Там вже друзі і просто небайдужі люди почали переводити гроші, зі свого боку ми чекаємо поступлення, коли буде достатня сума ми відразу переведемо на рахунок клініки. Не переживайте!

Дружина зателефонувала з лікарні і просила приїхати, тому що Надійка після хіміотерапії погано себе почуває і, хоча лікар попередив про реакцію організму на ліки, бачити на власні очі, що відбувається з твоєю дитиною дуже важко.