Перлинка

Перлинка

Перлинка облетіла навколо манекена з сукнею, прискіпливо оглянула її, облетіла знову, в інший бік. Присіла до манекена на плече і замислилась... Хоча вона і наймолодша фея, до її думки теж варто дослухатися. І якщо вона вважає, що плаття для Попелюшки мають оздоблювати ґудзиками, а не шнурівкою, то так воно і мусить бути! Шнурівка вже не модна, хоча не всі про це знають... А корсет нехай одягають сестри, Попелюшці з її поставою він ні до чого.

Сукня виявилася красивою до нестями, а от із прикрасами якось не дуже..., крім низки річкових перлин, нічого немає. А створювати коштовності за допомогою чаклунства — фе! Тільки уявити собі — Попелюшка і несправжні діаманти! А перламутрові ґудзики виграють всіма барвами веселки та виблискують так, що очам боляче. Залишилося переконати старшу Фею, і робити це слід негайно, — часу до початку балу залишилось обмаль. Це тільки в казках феї перетворюють лахміття на розкішне вбрання, а гарбуза — на карету. Можна, звичайно, створити ілюзію на годинку, усі охнуть! Але в самій ілюзії на бал не поїдеш... І коли вона розвіється, лишишся, у чому мати народила.

Перлинка розпростала крильця, зітхнула і... залишилася на місці. Куди летіти й навіщо? Уже вечір, будинок не шумує, потроху затихає. Лише Попелюшка, як завжди, порається по господарству, миє та прибирає за цими... І кортить їй допомогти, та не можна. Старша Фея, вона ж Хрещена — зовсім інша справа, їй дозволили увійти до легенди. А середнім та молодшим — чорнова робота та напохваті бути. Кожному – своє. Але ж подейкують, Хрещена Фея теж колись прядиво пряла, і звали її Веретенцем, а тепер ось вибилася в чарівниці. Перлинка озирнулася — чи не почує хто її думки? За плітки по голівці не погладять.

Самотньої свічки не вистачало, щоб освічувати маленьку занедбану комірчину, де стояв манекен з платтям. Крізь щілини грубих дерев'яних дверей раптом заясніло щось сріблясте. Світло ставало все яскравішим, і Перлинці дуже хотілося сховатися — вона побоювалася Хрещеної Феї. Згадавши, що сидіти на сукні не можна, вона хутко спурхнула з манекена на підлогу. Не годиться дивитися на старшу Фею зверху вниз, особливо, якщо хочеш свого доказати.

Двері гучно,  неприємно порипуючи, розчинилися. Сріблясте сяйво, що огортало старшу Фею, тривожно мерехтіло, і вона з докором подивилася на Перлинку.

- Я просила мишей змастити петлі салом... але вони його з'їли..., Ви ж знаєте, як вони його люблять, — похнюплюючись, сказала Перлинка.

- Дівчинко моя, я не витрачатиму магічну силу на те, щоб проходити крізь зачинені двері, якщо можна просто відчиняти їх, як це роблять люди... і тобі раджу робити так само, — трохи полагіднішала Хрещена Фея.

Перлинка хотіла сказати, що їй навіть кватирку важко відчиняти, не те, що двері, але вчасно прикусила язичка.

- Ну, що тут у нас? - велично запитала старша Фея, — чи все готове?

- Так, матінко... лишилося зробити шнурівку, але її... не буде... - злякавшись своїх слів, відповіла Перлинка.

- Як це не буде? Що за свавілля? - здивовано запитала старша Фея.

- Матінко, насмілюсь зауважити, шнурівка вже майже поза модою... ось погляньте на ці прекрасні ґудзики з рідкісного перламутру — їхній райдужний блиск затьмарить навіть діаманти!

- Я припустилася помилки, дозволивши тобі закінчити сукню... Якби ми мали трохи більше часу — присягаюся, ти б зробила все по-моєму! Гаразд, пришивай свої ґудзики, але якщо Попелюшка стане посміховиськом через твої дурниці..., ти все життя будеш кухонною феєю!

Перлинка безсило опустилася на маленький столик з клаптиками тканини, стрічками й нитками. Холодок поволі відпускав її – старша Фея слів на вітер не кидає. Але, з іншого боку, це хоч і маленька, та перемога! Упевнена у своїй правоті Перлинка готова була ризикнути.

Бал насувався, як грозова хмара. Перлинка перевірила все тричі, задовольнившись роботою, але щось до щему тривожило її. Вона повністю не розуміла людей. Попелюшка їй дуже подобалася, вона була схожа на добру фею — світла і чиста, щедра і великодушна.

Фея пристрасно бажала дівчині щастя і вклала в плаття все своє вміння і старанність, всю свою душу. Вона оглядала сукню - не ілюзію, не примару, а справжню-справжнісіньку, до останньої ниточки. А чарівне вміння фей зробило її гідним королеви.

Побачивши сукню, Попелюшка знепритомніла. Отямившись, вона рішуче відмовилася йти на бал. Але Хрещена Фея на те і чарівниця, щоб безперешкодно творити дива, навіть коли її про це не просять, тому дівчина слухняно сіла в карету. Усі навколо так були засліплені її розкішшю, що не помітили, як маленька фея спритно стрибнула всередину і сховалася під сидінням. Перлинка надто багато поставила на карту, і не могла кинути все напризволяще.

Принц, похмурий і розгублений, стояв перед Королем і вкотре вислуховував мудрі та правильні промови. У душі він був згоден з батьком — так, час уже й одружитися. Йому й самому набридли пусті інтрижки та флірт, але серце поки що мовчить... Страшно уявити — а раптом воно взагалі не пульсуватиме від кохання? Батько знайде йому знатну наречену і... звикне, то й полюбить? Не він перший, не він останній...

- Батьку, ти ж знаєш, я давно вже не проти одружитися..., але покажи хоч одну..., щоб усе забути з нею, і душа в душу, рука в руці...

- Ой, синку..., якби я сам таку зустрів, так і на роки не подивився б..., та, мабуть, перевелися такі, як твоя покійна матуся... Очі Короля заблищали.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше