Поліцейська

1 Розділ. Знайомство з Нікс Стюарт.

В двері постукали.
-Так, заходьте!
-Пробачте шеф, ваша донька... знову... пішла... без дозволу.
-Нікс... покличте її до мене! 
-Слухаюсь!
Двері зачинились.
-Нікс, тебе батько кличе.
-Що сталося? 
-Він злий!
-Дякую!
В двері знову постукали.
-О, Нікс заходь!
-Тату, що сталося?
-Ти прекрасно знаєш!!
-Тату, я все поясню!
-Ні, ти ідеш додому та повертаєшся туди негайно, а ще я поговорю з мамою за школу!
-Тату...
-Все! 
Двері сильно гримнули.
О ну так це я і це моє життя. Мене звуть Ніколь, але я люблю коли мене називають Нікс. Я вже 2 роки, як працюю в поліції. Так, так я поліцейська, а батько мій шеф. Мені 15, а так, як я уже 2 роки можу працювати, та, як взагалі можу працювати? Все просто я дитина, яка з малечку не любила сидіти на місці, та бути всюди, а потім у 13 я почала допомагати татові. Потім батько спробував зробити так, щоб я працювала офіційно, але в нього це не вийшло, тому я працюю не офіційно. А чому тато злиться на мене? Тому, що мені не сидиться на місці, я хочу робити щось корисне, а не сидіти читати нудні папери.
Тому я і посварилася з ним. 
А взагалі він хороший і мама в мене теж дуже хороша. Мою маму звуть Грейс, таке красиве та незвичне ім'я таке, як і вона. В неї зелені очі та чорне волосся. А мого батька звуть Вільям. У нього карі очі ( такі ж як у мене ) та русяве волосся.
Я не навчаюся в школі вже 3 роки, тобто відколи я працюю. Але мені подобається працювати. 
До речі мама мене підтримує у всьому і взагалі у нас дуже хороші відносини. 
А відносини з батьком бажають очікувати кращого.
Я працюю з 8 до 6, іноді до 5 вечора. Але зараз лише перша година дня, а я прямую додому, бо так сказав мій тато. Мені подобається моя робота, але робити щось корисне тато забороняє. Але чому? Небезпечно? Так! Але ж у цьому і сенс, ми поліцейські, ми ловимо злочинців і так це небезпека. Але ж це наша робота. Найчастіше з татом я сварюся саме через це. До речі в мене є ще дві сестри близнючки та старший брат. Так нас 4 в сім'ї. Брата звуть Тео він навчається в Америці разом із моєю сестрою Ланою. Друга моя сестра Беккі навчається в Англії. Я ж залишилася тут з батьками.
Думаю всім вам цікаво, як я виглядаю. Отож волосся русяве, яке постійно крутиться, а я намагаюсь випрямити його роблячи на голові хвіст. Карі очі, як я вже казала, густі вії, маленькі та красиві губи рожевого кольору. І я досить висока для свого віку. Ну моя самооцінка прекрасна я знаю. А взагалі я не схожа на своїх однолітків тому, що я не користуюсь косметикою, в мене чиста шкіра ( тому не користуюсь косметичними засобами), не ходжу на вечірки, також не люблю красити нігті, ну хіба, що іноді і в ніжні кольори. І я занадто відповідальна до того, що я роблю.
Ходжу я постійно в поліцейській формі, але так буває не завжди, коли йду кудись гуляти то можу одягнути шорти чи джинси, або... сукню з туфлями... так, так я люблю сукні і туфлі.
Щодо моєї самооцінки то вона прекрасна я знаю.
В мене є недоліки, але якщо я їх не буду помічати, то ніхто і ніколи про них не дізнається.
До речі поки розказувала вам про себе дійшла додому і коли я прийшла першим запитанням від мами було:
-Привіт! А чому ти так швидко прийшла сьогодні? 
-Привіт, посварилася з татом і він сказав йти додому.
-Зрозуміло, все як завжди. 
Мама звикла, що ми сваримося хоч це буває ненадовго.
-Мамо, хотіла запитати в тебе чому тато так відноситься до мене?
-Нікс, тато тебе любить просто він хвилюється за тебе! 
-В нього є ще 2 доньки яких він більше любить!
-Ти ж знаєш, що він вас усіх любить.
-Ну так, можливо! Ну добре, я йду до себе в кімнату і буду чекати тата з нотаціями, а до мене в нього їх цілий список!
Після цих слів ми з мамою посміялися і я пішла в свою кімнату. В кімнаті я просиділа годину, а тоді прийшов тато і я вийшла, щоб поговорити з ним.
-Привіт тат!
-Ну, що ж я подумав про все і вирішив, що ти знову підеш у школу!
-Ні, ні і ще раз ні! Тату ти ж знаєш,що я туди не піду, бо не хочу! Я люблю свою роботу!
-В нас в сім'ї немає слова не хочу! Є слово потрібно! І ти туди підеш хоч завтра!
-Але чому ти мене не чуєш? 
-А ти мене чула? Я теж не хотів, щоб ти ризикувала тому, що я і так ризикував бравши тебе на цю роботу, і коли взяв, то хотів, щоб ти не йшла на ризик, а тихенько сиділа і читала папери, але ти мене не послухала! Завтра на роботу можеш не виходити! 
-Але тату... - відповіла я і сльоза скотилася з мого ока.
-Ніяких але! - сказав мені тато і пішов до мами на кухню.
Я побігла в свою кімнату тому, що не хотіла, щоб всі бачили мої сльози. Я намагалась заспокоїтись, лягла на ліжко і сама не помітила, як заснула.
Прокинулася я досить рано, до речі в мене здається зламався будильник, бо він навіть не задзвонив. Так в мене звичайний будильник, а не на телефоні.
Прокинулася я о сьомій, а на роботу мені на восьму. І так мені всерівно, що там говорив батько. 
Я почала збиратись. Моя форма, як зазвичай, на голові заклала хвіст і вийшла на кухню тому, що звідти пахло чимось смачненьким.

 



Юлія Молофій

Відредаговано: 08.06.2022

Додати в бібліотеку


Поскаржитись