Пройти повз час

Пройти повз час

-І ти колись станеш спогадом на обличчі, коли постарієш. Я вже спогад.

На його столі лежали рейхсмарки і посвідчення офіцера з хрестом, газетна вирізка про капітуляцію та її фото з вищим командуванням.

Вона глянула на дзеркало й сумно, зі слізьми зазирнула в очі:

-Кожний чоловік хоче мною володіти, але для того, щоб я стала власністю. Краса – це теж прокляття, особливо коли думаєш про безсмертя. Моє тіло втратить усе, але і я Розпрощаюся з оперним театром в Байроті й буду дивитись на молодших і згадувати, ким я була.

-Ти себе втратила, але по-іншому: принца не зустріла знала про нашу зустріч, і тут сидиш, прикута моїми очима в крісло.

-Напевно, я б могла з тобою бути, але років десять назад.

-Час – ти ще його згадуєш. Усе нас покинуло, ти боїшся верхніх поверхів, мені навіть байдуже, скільки в тебе було чоловіків.

-Вони мене змінили, я тепер хочу пройти повз час – така я аморальна.

-Не знаєш ти, як жити зі злом в собі, дивитись і бачити себе в кожному інваліді й кожній патології.

-Зате я знаю красу.

-Тепер у тебе усе під лезом, навіть психіка.

-А ти і далі – скальпель. Драма через схожу на мене?

-Через ілюзію, яка не розпадається як ти, вона живе в голові й старіє, як рибак, який дивиться старими очима на хвилі.

-Ти мав силу, де твоя велич?

-Похована в труні твоєї пластики. Ти – потвора, як і я. Ми помремо в цьому місті без людей.

-Боїшся смерті. Я жила з нею, коли відчувала чужі дотики.

-А в мене були дотики патографії безумця, який все життя писав слово для захисту.

- В мене була від тебе дитина. Ти не знав, що я зробила аборт, коли ти сидів на наркотиках, писавши свої тексти. Я не бачу сенсу вдягати маску.

-А, я бачив її могилу – там були твої улюблені квіти. Чому ти не сказала мені тоді, в аеропорту?

-А що ти міг тоді зробити?

-Твою машину я кинув у прірву, весь лак осипався. В ній була контрацепція – не скажеш, для кого?

-Я повинна була перемкнутись.

-Не змогла, а я зміг – просто хотів тебе колись побачити і пристрелити за дитину.

Він вистрілив собі у скроню – кров упала на її білу шкіру.



Йогонес де Сіленціум

Відредаговано: 17.07.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись