Саньчина юність

Передмова

У нас тепер складні часи…
Коли вони були простими?
Ночами чую голоси –
В уяві постають живими

І ті, хто слово промовляв,
І хто співав, і хто молився,
І ті, хто ниву засівав, –
Всі, хто в ту ніч мені наснився.

Із-поміж всіх встає вона –
Вродлива, ставна, загадкова.
Дівча, дівчина і жона.
Сумна й весела. Чорноброва.

То не складні – страшні часи
Звалилися на Україну,
З її чарівної краси
Робили сили злі руїну.

Та юність Саньчина з руїн,
З біди і з голоду звелася.
Міцна і голосна, мов дзвін,
Галузка роду збереглася.

Чи все ж тепер згадаю я,
Щоб сповідь ця була доладна?
Садок, і хата, і сім’я…
Душа, що мозку не підвладна.

Подобається

#2841 в Різне
#738 в Поезія
#320 в Історичний роман

Відредаговано: 07.06.2021