Тянка17

Господи, за що мені це?! У рожевих окулярах, із крашеним в яскравий блонд волоссям, ще й фіолетові очі на додачу – не дівчина, а мрія (ха-ха). Хоча, коли ми чатувалися, вона щось згадувала про «фриків» та незвичайну зовнішність, однак я це, мабуть, пропустив повз вуха. От тепер маєш!

- Гарно виглядаєш! – а що я мав ще сказати? Не ображати ж потенційну дівчину на першому ж побаченні. Принаймні, виглядає вона досить прикольно: білі кросівки, широкі джинси з модними «підкатами», футболка, уся вимазана яскравими фарбами (мабуть, мати досі не навчила свою доцю прати), на голові – бейсболка.

- Тобі дійсно подобається? – у неї аж очі засвітилися, - Бо мама казала, що не вистачає широкого піджака, - нііі, це сімейка хіпстерів якась! Мабуть, уже всі з глузду з’їхали, - Куди підемо?

Мені байдуже. Ноги самі понесли нас до парку. Тянка17 (так звали мою «недодівчину») щось щебетала про якісь останні сиквели, блокбастери та неймовірних хендмейкерів. Таке враження, наче вона нормальних слів українською не знає. Це починало бісити.

- Знаєш, через зовнішність мене так жорстоко хейтять! Ще якісь тролі останнім часом просто спокою не дають! У мене з ними такий флейм часом спалахує, що просто пальці не встигають жмакати кнопки на клавіатурі! А коли ще одночасно з цим приходять сповіщення про нові твіти однокласниць, а на останок всякий флуд сипле на мою пошту, це все стає схожим на фільм жахів… Ти розумієш мене?

Я по-джентльменському промовчав. Бо якби щось відповів, моє перше побачення перетворилося б на останнє.

А вона балакала й балакала. А я дивився на неї, і не розумів, чому не зупиню її, чому не скажу прямо в обличчя все, що мене в ній дратує, чому просто не полегшу свої страждання? Щось-таки приваблювало в її великих фіалкових очах, білявих пасмах ніжного волосся, відблиску веселих окулярів. Вона була нижча за мене, тому білі кросівки ледве-ледве встигали за моїми берцами. Я гадав, що Тянка17 лише звичайна купа надокучливих звуків та незрозумілих термінів, однак… Я таки помилявся.

- Зажди…

Вона здивовано зупинилася:

- Що?

Я поправив її зачіску й посміхнувся:

- А тепер, можеш вимкнути свій модний нетспік і згадати, що ти зараз офф-лайн. Ніякий хейтер не вибіже з-за рогу, ніхто не буде розсилати тобі спам чи флуд, забудь про тролінг чи фішинг, чи як там його… Ти вже не Тянка17, а… До речі, як тебе звати? – дивно, але раніше я не додумався спитати.

- А…Аліса, - красиве ім’я. Набагато краще за дурнуватий нікнейм.

- А я Бодька, - засміявся, - Тепер, давай почнемо все з початку?

Аліса посміхнулася. Своєю справжньою посмішкою. І… Господи, яка ж вона гарна!