Вокзал (вірші)
Вокзал
Вокзал... Розлука... Гуркіт поїздів,
І переплетені залізнії дороги.
Вокзал... Розлука... Клекіт журавлів,
Що проводжав від самого порога.
Вокзал... Підходжу й смуток на душі.
Й сльоза зорею по щоці скотилась.
Чому ж так сумно й важко так мені?
Чому я на вокзалі засмутилась?
Вокзал... Самотність... Як цьому не бути?
Ось рейки десь у далеч поплелись...
І гуркіт потягу далеко так вже чути,
А я стою й шепочу: ''Повернись''.
Вокзал... Розлука... в даль летять роки
І їх назад уже не повернути.
Неначе потяг мчать і мчать вони
Як зупинити їх? Цього нам не збагнути.
Вокзал... Розлука...
Відредаговано: 29.03.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
