Художниця і картина

***

" Що може бути краще, ніж малювати в тихий пасмурний день?"- таке бурмотіла собі під ніс героїня цієї історії." Варіант, спати в ліжку, і не стояти з мольбертом о шостій ранку в полі?"-пролунав голос ззаду. Це був її хлопець, який сонно щурився і кутався в ковдру. "Не вигадуй! Зараз осінь, і ліс виглядає таємниче і казково. Найкращий час!"  - гаряче відказала художниця. "Не знаю про яку казковість ти говориш. Якщо про туман, то дивлячись на нього мені ввижається виття вовків",- просто для того, щоб запонити тишу, пробурмутів хлопець.

  Дівчина лише роздратовано скосила очі, але продовжила малювати. Сумно зітхнувши, він повернувся до машини, де продрімав декілька годин. Прокинувся він через те, що художниця закінчила і складала речі в багажник. Він мовчки помилувався нею кілька секунд, і пішов допомагати. 

  А милуватися і справді було на що. з сяючими очима, запашнілими щічками і злегка розкуйовдженим волоссям, вона виглядала прекрасно. "Мабуть, із-за цього я дозволяю їй будь-що. вона тоді виглядає страшенно щасливою",- ця думка швидко мигнула в голові хлопця, і загубилася на просторах мозку.

 

                                                                           * * * Через деякий час * * * 

 

"Сьогоднішня погода така сама, як ми їздили за місто",- мрійливо сказала художниця, дивлячись в вікно. " Угу, і коли ти захворіла",- сварливо зауважив хлопець, підходячи до неї, аби забрати термометр. " 39 і 4!"- оголосив хлопець і пішов за пігулками. " Ти це так сказав, наче я винна",- надувши губки, мовила дівчина. "От не їздила б хтозна-куди і не захворіла б",- бурмотів хлопець, подаючи воду до пігулок. " За те, яка картина!"- вигукнула хвора. " Вона тебе лікує?"- іронічно запитав наш герой. "Ні,- знітилася дівчина.-Але для цього у мене є ти!" Вона мило-мило посміхнулася і протягнула руки для обійм. " Ти ж завжди будеш мене лікувати?" "Куди я дінусь,- зітхнувши, відповів хлопець, обіймаючи подругу,- але коли-небудь, я замкну тебе вдома, і будеш малювати в теплі і під наглядом". "Куди я дінусь..."- іронічно протягнула дівчина, гріючи холодні руки під кофтою коханого. "Коли-небудь так і буде..." 



Анастасія Лисичківна

Відредаговано: 06.04.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись