Як Марічка відпочивала на Юбк

Мрії

…Молода дівчина, яку дехто уже намагався називати жіночкою, вирішила відпочити від сірих офісних буднів. Вона не мала відпустки вже аж 5 років. Втомилась фізично і морально.

Вона з дитинства міряла про море, але так складалось її життя, що у неї ніяк не випадала нагода потрапити на берег моря і байдуже якого. Марічка мріяла про море, марила ним уві сні та на яву.

 І ось, тепер, коли вона доросла, заробляє «не малі» гроші вона прочитала у одному мудрому жіночому журналі, про дію та бездіяльність. Виявляється, що мріяти можна все життя, і вона(твоя мрія) буде не досяжною для тебе?! Для того, щоб мрія здійснилась треба скласти план заходів, список активних дій для реалізації планів, - втілення «мрії  життя» у життя.

          Марічка почала мізкувати над реальними діями. «Ага»,- думала вона. - «Я мрію і очікую, а тут діяти треба… Одними роздумами тут не обійтись. Треба зателефонувати своїй єдиній у світі найкращій коліжанці, - Оксані!».

          Єдиний  недолік її подруги полягав у тому, що вона вже 10 років як заміжня жіночка, яку обсіли діти і буденні турботи.

  • Привіт, Оксанко!
  • Привіт, Марічко! Як ся маєш?
  • Та ось хотіла з тобою порадитись на рахунок однієї справи…(почала здалеку Марічка). Викроїш трохи часу для розмови?
  • Ну… час є , але то поняття відносне…кажи, що там у тебе?
  • Ой, та у тебе більше питань, ніж відповідей. Слухай сюди. Ось, що твориться з моєю головою, - її шматують на запчастини запитання: Як? Коли? Де? Скільки?
  • Марічко! Це загальні запитання. Вибач, але я нічого не розумію. Давай спокійно почнемо аналізувати їх в порядку черговості виникнення,релевантності або ролевартості.
  • Вибач, я така схвильована, сама не розумію, що зі мною відбувається. Ти пам’ятаєш мою найзаповітнішу мрію, всього мого життя?
  • Вийти заміж за заможного пана, - випалила та.
  • Та ні ж бо, думай ще!
  • А,- море… Вибач, до мене зразу не дійшло, я така затуркана. Ну, то розповідай, що в решті-решті трапилось? Ти поїхала на море і нічого мені не сказала?- обурилась Оксана.
  • Як ти могла так погано про мене подумати? Я лише вирішила щось зробити для того, щоб моя мрія здійснилась, але не знаю з чого почати.
  • Ти така смішна. Почни відкладати гроші на поїздку.
  • Це я вже почала, - відкрила в банку накопичувальний рахунок, бо ти ж мене добре знаєш, - гроші не тримаються мого гаманця :)
  • Молодчинка! Я вірю, все у тебе вийде!Вибач, мушу бігти, - молоко втече.

Пі-пі-пі.

Коли Марічка почула  оті  пі-пі-пі - короткі сигнали телефону, їй стало сумно. Побігла, значить … мене на самоті залишила…молоко понад усе…пі-пі-пі…

Марічка любила свою подругу, але щоразу їм заважали спілкуватись різні обставини. А як добре було в дитинстві, коли вони годинами розповідали одна другій історії, новини, ділились планами на майбутнє, радились у складних заплутаних ситуаціях. А тепер…

- Марічко, візьми себе в руки!- сказала вона,в голос,сама собі.

- Ти  - доросла людина. Придумай сама! Це ж твоя мрія. Це твоє життя!!! Ніхто не зможе прожити його замість тебе.

          Марічка сіла за письмовий стіл, взяла аркуш кольорового паперу і написала:

 

Я маю дві мрії у моєму житті! Це –

  1. Море
  2.  Справжнє щире кохання

Для того, щоб поїхати на море мені потрібно мати:

  • Гроші
  • Квитки
  • Валізу
  • Одяг в т.ч. купальний костюм
  • Забронювати номер у готелі…

 

Марічка писала, пригадувала щось і знову рука щось творила. Складалось враження, що їй хтось диктував, а вона лише записує. Ручка невтомно кружляла невеликим клаптиком паперу.

          Марічка почала краще і глибше розуміти себе. Вона тішилась з того, що вона не така вже й безпорадна і може сама скласти план для себе. Писала Марічка швидко і досить структуровано. Така вона в душі – педантична істота. Любить, щоб все було по полицях розкладено, - всьому своє місце. Її дратував хаос на столі, в кімнаті, в шафі. Вона просто не могла розслабитись, поки не наведе лад. Деколи її саму це страшенно дратувало, і вона сварилась сама з собою. Але це вроджене, непереборне  прагнення чистоти і ладу сиділо у ній і вона змушена була з цим змиритись…

Марічка писала пункти, підпункти і під-підпункти. Втомилась. Приготувала собі смачну каву. Таку як вона любить, - заварну з вершками і солодку – з цукром. Вона не розуміє як можна пити гірку каву. Їй така не смакує, не приносить жодного задоволення, і для чого її тоді пити?

          …Випивши каву, на самоті, стало сумно. Їй так бракувало чогось у житті, що вона вже втомилась говорити про це, ба, навіть, думати. Вона ніяк не могла збагнути, що у ній не так, чому вона дотепер самотня і чи існує взагалі єдиний і неповторний в природі. А може він, помилково, пригрів у себе на грудях іншу, - змію підколодну?! Може його хто-небудь причарував і він не може перебороти чари і вирватись з тих  міцних тенет? Марічка завжди вірила, що добро переможе зло. Вона дуже любила фільми з HappyEnd-ом. Тому вона не втрачала надію. Надія вмирає останньою. Перша вмирає віра, а потім – любов. А що таке любов? Марічка не знала, що таке любов, бо справжньої любові (кохання) у неї ніколи не було. Адже любов ніколи не зникає. А у неї були лише короткочасні захоплення, симпатії, пристрасть, - гріх та й годі! Баста! Стоп! Зупиніться, мої думки! Лихо мені з вами! Марічка повернулась до свого списку і написала: «Їду на море і там я…»



Anna Bella

Відредаговано: 09.07.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись