Забавки Nemesis

Розмір шрифту: - +

Ingressus*

Ingressus*

Nemesis (Немезида) Немезида, або Немезі́да (грец. Νέμεσις) — одна з дочок Нікс (Гесіод), богиня людської долі, покровителька суспільного порядку, уособлення кари богів.

У переносному значенні Немезида — кара, відплата.

 

Чи за гріхи батьків відповідають діти? А внуки? А правнуки? І що таке злочин? Чи злочин - вбивство вбивці? Цій історії вже більше 80 років, а відлуння подій чути і сьогодні.

 

Бачив Настурцію? А Петунію? Ні? Ти взагалі нічого не бачив. Та бачив ти, бачив! Он вони тут, поміж трави і грядок. Настурція то квітка така, не імя симпатичної дівчини. Та це ще, як то кажуть, квіточки. Он ще Віола, Бальзамін, а он - Маруня.

 

Грушка Маруня. Величезна, стара грушка. Посаджена давно, ще до війни, як кажуть євреї, до «Катастрофи». Просто грушка, стара, височенна грушка. З такою шорсткою корою. І малесенькі здичавілі грушки родить. Квасні і тверді як камінь. Але багато. Воронам просто свято якесь ті грушки. Хмарою налітають, радісно каркають і дзьобають. А грушки по одній падають, як каміння гупають.

 

Давно її треба спиляти, але кому? Нема кому пиляти.

Лесь, мабуть, зовсім і не Лесь, не Олесь, не Олександр. А може Петро? А може Володя? Хоча, це не має значення. Яка зрештою різниця? Нехай буде Лесь Треба було б поїхати в село до нього, тут недалеко від Львова, якихось там 20-30 кілометрів, і спробувати поговорити з ним. Або з його мамою. Якщо вдасться поговорити. Ну добре, потепліє і, можливо, поїдем. Або не поїдем?

 

Лесь ні з ким не розмовляє. Коли йому легше, коли він повертається з якогось свого світу, він і тоді ні з ким не говорить. Він просто сидить біля вікна або на маленькому ослінчику в саду.Не так вже і далеко від грушки у дворі навпроти, від грушки Маруні. Грушка Маруня. Лесь може сказати лише два слова – файна зупа. Яка зупа? Чому файна? Ніхто - ні мама, ні доктор з психлікарні не змогли дізнатись що то за зупа і чому вона файна.

 

До Маруньки щороку прилітають наглі, крикливі ворони. Маленькі і вже здичавілі, тверді як камінь грушки клювати. Воронам подобаються. Колись Маруня посадила грушку. Коли? Хто ж це вже пам’ятає. Ще за Польщі. Марунька, чи Марися, а може Меіра? Може Морія, Міріам або Марія. Марунька.

 

Маруню, Міріам німці забрали. В газову камеру. А може і не забрали, щось тут не те, якась тайна. Але німці тут при ділі. Було відомо лише те, що німці винні в загибелі Маруньки, її мами, батька, братиків. Всіх євреїв в селі. Всіх.

 

* Ingressus – вступ (лат.)

 

Про грушку знала Катя, старенька Лесикова бабця. Вона «ходила» з Марунею і Софійкою. Софу староста села записав як свою доньку. Маленька Софа Зельман стала Зося Крук. Маруньку ніхто і ніяк не записав. Гольдберг Міріам пішла у газову камеру. Хоча, здається, вона вкоротила собі віку. Після того, як з нею «весело» поговорили два місцеві поліцаї. Але про самогубців ні пари з вуст, тим більше про жидівку*.

 

Староста, млинар Остап Крук, поїхав у Сибір після війни, «валити» сосни. Там його сосна і прибила, а може блатні за те, що він «украінєц паганий» не здох під час війни, прислужувався (хоча яке там прислужувався? Рятував кого і як міг) окупантам, мав сало заникане. Та й взагалі, він колишній млинар, «мєльнік» і «враг народа»). Софа стала справжньою українкою. Вона стидалась свого справжнього прізвища, справно ходила до церкви. Часом згадувала дитинство, сусідку Міріам. Коли прийшов час отримувати паспорт, вона все вже давно забула. Жиди завжди тут були не зовсім правильними людьми. Традиційна юдофобія.

 

Син млинаря теж побував «там». В «місцях не настільки далеких». Олесь Крук молодий Львівський кондитер (ще «за Польщі̀) і долею призначений вбивцею вбивць. Він був «ліквідатором» і знищував тих, хто знищував решту світу.

Онук млинаря теж їздив у далекі світи, але вже за своєю волею.

Лесь вже правнук.

Ти, Немезидо, і з ним зіграла у свою гру.

 

Вітерець, м’який літній вітерець, ніжно перебирає пелюстками квіточок, шепоче тихо. Лесеві байдуже. Він сидить на маленькій лавочці в саду, там де його зранку за руку одвела і посадила мама. Лесеві байдуже до квіточок, до їх тонкого аромату, до ніжного літнього вітерця. Він не сповна розуму. Тобто дурний, дурненький або зійшовший з розуму, «з котушок зїхав», варят.



Juriy Kirnos

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись