4 569
Анотація до книги "Мої діти"
Спокійні дні в столиці закінчилися одразу, як пролунав перший за сім років телефонний дзвінок із рідного міста. Звістка про смерть мами стала потрясінням для Марії, і, після довгої розлуки з батьківським домом, вона вимушена повернутися. Але рідні стіни приготували їй справжні випробування, щось незвідане відбувається навколо. Маша має розібратися з цим і зрозуміти, що ж стало причиною самогубства її мами, перш ніж одвічне зло проковтне її повністю.
Зміст книги: 34 глави
36 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСподобалась книга ця і "Біс", хоч не могла спати після них... Було страшно, тому старалася читати їх вдень. У Вас справжній талант. Дякую.
Щиро дякую за відгук!) Радий, що ви оцінили)
Спасибо за книгу,интересный сюжет!
Дякую)
прочла еще одну книгу, просто как и предыдущая, до мурашек, легкая в прочтении. жду новых кних подобных на эту....это восхетительно, после долгого перерыва в прочтенти чего то, это вернуло мою любовь к книгам. Спасибо
Марк Бабаревич, я как раз его читаю, уже на середине))
Не можливо відірватись від книги, стільки неочікуваних моментів, стільки шокуючих моментів просто вау. Я просто в захваті, відірватись від читання не можливо. Шкода що немає в друкованому варіанті
Дякую за відгук) сподіваюсь, що свого часу обов'язково буде в друкованому варіанті)
Не страшно вам писати такі книги?
Навіть навпаки, навіть легше стає)
Ну тобто попросити таксиста однокласника вивезти з міста - нє.
Поїхати до старої відьми і відпустити того таксиста - так.
Послухати, коли відьма рекомендую негайно їхати - нє.
Їхати назад в те лігвисько - так.
Л - логіка.
Маша не винна, то все автор)
Це просто вааау! Книга реально тримає в напрузі і ти просто не можеш відірватися, думаєш: «Що ж там буде далі?».
Так страшно і моторошно мені було, коли читала С.Кінга «Кладовище домашніх тварин».
Просто браво!
Обов’язково буду читати решту ваших книг.
Успіхів;)
Щиро дякую за відгук, а також за порівняння отриманих емоцій) Бо за жанром дійсно, найбільшим натхненням завжди для мене був саме дідусь Стівен)
Читати було страшно, але це відволікає від ще страшніших реалій. Пишіть ще
Для того цей жанр і існує, дякую) Підписуйтесь на сторінку автора, тут є ще один роман у цьому ж жанрі, скоріш за все теж вам сподобається.
Щойно дочитала.. Я в такому захваті від цієї історії! Це дуже лячно (і я навіть не про 12 небажаних дітей в 24 роки))), те відчуття коли ти губишся разом з героїнею у своїх здогадках, довіряєш якимось персонажам і навпаки(зазвичай невлучно?). Атмосфера гнітить і змушує відчути всю безвихідь ситуації. Побачила щойно в коментарях якийсь невиправданий гейт до Маші. Типу.. я щиро не розумію чому б жага до життя була чимось ганебним. Це на мою думку якісь недоречні упередження, впродовж всієї книги я відчувала лише співчуття до дівчини, не кажучи вже про моменти коли ми дізнаємося скільки жорстокості вона пережила. Словом, я не мала надій що ця книга перевершить "Біса", а дарма! Обидві історії мені дуже припали до душі. Я щаслива, що знайшла такого талановитого автора
Якщо ж мене нікуди не переведуть, до найближчими місяцями планую починати викладати сюди новий роман, тож слідкуйте. Це буде трилер/детектив, проте цього разу не містичний)
Уух..моторошно
Залилилося 5 розділів, залишу їх на ранок.
Спатиму з нічником, щоб бабай не виліз з під ліжка)
Дякую за відгук! Радий що зміг подарувати вам такі емоції)
Дуже цікаво і дуже страшно ( на ніч краще не читати). Тримає в напрузі, нічого зайвого! Дякую за вашу творчість!
Татьяна Лукина, Дякую за відгук, радий, що вам сподобалось)
Яке завершення, просто дивовижно!
Настя Бабий, Дякую вам
Тобто, Михайла не збентежило, що Маша також узяла участь в убивстві його батьків? Він збирається ще допомагати?
Дмитрові хочеться сказати: тікай звідти. Тікай та забудь як страшний сон все. Повертайся до поліції та продовжуй робити кар'єру.
Щиро кажучи, головна героїня стає все гіршою. Скажіть, а розділи про Нату ще будуть?
Наталія Ковган, Дякую за відгук.) Ну, стосовно вбивства дівчина навряд чи могла очікувати такого розвитку подій. Так, розділи про Нату обов'язково ще будуть.
Коментар видалено
Коментар видалено
Нарешті! Так хотілося дізнатися більше про Нату. Скажу наступне: цей розділ я читала з захватом та одночасно з відчуттям жалю. Неймовірна героїня: добра, щира, розумна, любляча. Неймовірне мужня. Вона не злякалась невзгод у 15 років, незважаючи на життєві негаразди готова боротися за себе, за щастя дитини.
Далі ось такий жах, у якому ніхто не винен. Біда завжди приходить звідки не чекають... Як же шкода, що вже знаєш, що буде далі з Натою. Але у будь якому разі вдячна за неї та за неймовірно цікавий розділ, який я просто "ковтнула". Він трагічний, сумний, але... навіть не знаю, як сказати: вселяє надію, чи що? Правда, не знаю, яка тут може бути надія.
Дякую вам за продовження.
Наталія Ковган, Дякую за коментар, це ще далеко не все, що можна розповісти про Нату, всьому свій час)
Коментар видалено
Щиро кажучи, я вже не знаю, що писати чи казати. З одного боку, Машу шкода чисто по людські. З іншого боку... от чомсь так само відчувається, що вона все це заслужила. Чи не розплата це за минулі помилки? Чи не мала вона відношення до Нати?
До речі, щодо Нати. Чи буде про неї більше? Якось дивно: про цю дівчинку так мало відомо, а вона здається дуже симпатичною.
Наталія Ковган, Дякую за коментар) Стосовно "заслужила", то тут нічого не можу поки сказати. А про Нату ще будуть цікаві подробиці, а особливо деякі факти точно викличуть багато емоцій.
Коментар видалено
Коментар видалено
Коментар видалено
Я буду щирою. Не скажу, що мені зовсім не шкода Маші. Але коли вона називає Максима покидьком, так і хочеться запитати, чи давно вона на себе в дзеркало дивилася. Коротше кажучи, не знаю, що думати.
Те, що наказали діти, ще не найгірше, що може статися, було б цікавіше і страшніше, якби скалічили.
До речі, авторе все забуваю сказати про обкладинку твору. Вона неймовірно моторошна і пробирає до мурах. Особливо двері на задньому фоні. Цікаво те, що такі двері не рідкість для маленьких містечок. Дякую вам за твір, сподіваюся, ви на ньому не зупинитеся, бо вам з вашим життєвим досвідом, вдається майже ідеально розкривати людьські брудні таємниці.
Наталія Ковган, Щиро вдячний) Стосовно обкладинки, то мені також подобається, проте хочу її трохи довести до ладу, але ніяк руки не доходять, так би мовити. Зупинятися не планую, ідей ще багато)
Знаєте, авторе, мені цікаво, чи зумієте ви вразити мене кінцівкою цього заплутаного сюжету. Тому що коли читала "Біс" вам це таки вдалося, до того ж, вдалося серйозно.
А щодо цієї глави... то про низьку натуру Маші вже певне все сказано. Максим мені навіть трохи симпатичний був би, аби не низький вчинок з Натею. Чекаю на продовження.
Наталія Ковган, Радий знову бачити вас у коментарях) Дякую за відгук. Якщо стосовно кінцівки, то буду чесним, гадки не маю чим усе закінчиться поки. Хоча, коли писав біса, то в мене ідея і кінцівка в голові були ще кілька років тому, але склалося все інакше, ніж я уявляв.
Знаєте, мені вже шкода Дмитра. Він хоч уявляє заради кого ризикує і з якою поганню життя пов'язав? "Або я або робота". За такі питання на хрін треба слати куди подалі. Яка кохана такі умови поставить. От знаєте авторе, я узагалі не здивуюся, якщо Діма загине через ту дурепу. Вона ж ні хвилини не сумніваючись пожертвує ним. Коли батька під ніж пустила, то що їй наречений?
Іноді ваші твори справжні випробування для мене. Добре, що хоч ці випробування цікаві, за що я дуже вдячна.
Наталія Ковган, Дякую за відгук) Ну, багато жінок ставили такі ультиматуми своїм чоловікам, коли ті планували їхати добровольцями на схід. Так само й багато жінок підтримувало їх. Згоден, що ультимативні прохання не є правильним засобом вирішування спірних питань, проте є в нашому суспільстві явищем доволі широким. А про Діму поки що нічого не скажу, бо він народився тільки вчора ввечері, і невідомо, як складеться його доля надалі)
Продовження неймовірне! Мене цей роман все більше захоплює. Отже на совісті Марії ще двоє людей? Але буду щирою: не можу сказати, що сильно її виню. Вона не хотіла цього... Скоріше за все, героїня відноситься до тієї категорії людей, які усюди приносить нещастя. Не бажають, але приносять.
Невже так необхідно було, щоб саме вона гляділа тих дітей? Можливо, краще якби за це узялася інша? Разом із тим, все таки наводить найбільших жах квартира: неохайна і занедбана, здається, там побуваєш і психіку зіпсуєш)
Дякую вам за продовження, готова цей твір хоч щодня читати)
Наталія Ковган, Дякую за ваш коментар!) Думаю Марія і сама хотіла б, щоби замість неї був хтось інший. В цій ситуації їх дійсно жодним чином не звинуватиш. А на рахунок квартири окреме дякую, дуже хотілося передати так атмосферу.
Як іноді цікаво складається життя. Ната покохала Максима, який узагалі був її не вартий. Максим же полюбив Машу, яка не варта його. Одна єдина помилка призвела до такої трагедії. Мені дуже шкода Нату, певне, гідна була дівчинка, і з нещасливою долею.
Але невже вона кинулася під потяг через те, що Максим її покинув? Причина в іншому, так? Бо якби через це, то вона б це зробила одразу, як народила дитину, а дитині було вже біля двох років. Здається, що тут не простий хлопчик той Дмитро. Максиму порада: навчися помічати гідних дівчат, а не тих, що заради власного порятунку батьків на смерть відправлять. Хоча вже пізно поради давати.
Наталія Ковган, Дякую за ваш коментар! Про Нату буде ще інформація протягом історії, обіцяю розкрити всі карти) До речі, додав сьогодні оновлення.
Цікаве продовження. Викикає запитання, чи зможе Маша жити як і раніше після того, що трапилося? І я не тільки про загибель батьків, а і про те, що вона побачила під час катувань.
Сама ситуація дійсно жахлива. Тобто сидіти постійно у цій квартирі і все? Скажіть, а чи є сенс у тому, що всі діти хлопчики? Щось мені підказує, що багато чого не договорено.
Дякую вам, твір моторошний, але захопливий.
Наталія Ковган, Щодо хлопчиків, то все відкриється свого часу (скажу відверто, є певна ідея, відносно якої я рухаюся, але роман живий і як все складеться достеменно мені невідомо). Поки що так - в цьому є певний сенс. А на рахунок квартири, то я дійсно дуже старався передати ті умови, щоби читач міг помістити себе й зрозуміти весь той жах, який відбуватиметься навколо героїні. Адже ми звикли до великих будинків, кремезних локацій, де можна тікати та ховатися. Тут зовсім інша ситуація, особливо якщо порівнювати з романом "Біс", де є ціле село. В героїні немає нічого, тому далі тільки цікавіше. Дякую за ваш коментар)
Ви мене неймовірно заінтригували! Чим далі сюжет, тим більше версій. Адже те, що розповіла Ніна, неправда так? От знаєте протиріччя: до героїні немає співчуття але сюжет настільки цікавий, що неможливо відірватися. Авторе, ви молодець!
Наталія Ковган, Не буду вам казати щодо правдивості слів Ніни, краще ви самі все дізнаєтеся в процесі) Дякую за коментар.
Блін, читала вас на Літнеті ще на російській) Тут роботи набагато цікавіші, буду слідкувати!) Початок дуже інтригуючий!
Настя Бабий, Радий вас бачити!)
Прочитала. Знаєте, ви вірно сказала у попередньому коментарі, що людина являється слабкою істотою і що у житті рідко коли можна зустріти благородного настільки, щоб захоплюватися. Все це розумієш, але коли читаєш книгу хочеться вірити у кращі риси героїв. А у Маші, здається їх немає. Вона себе винить у тому, що покинула батька, але повернутися за ним не хоче, бо своя шкура цінніша. Ще коли її думки щодо Максима читала, здивувалася. Вона була певна, що хлопець її кинув, а те, що у нього могло щось статися, навіть у голову не прийшло. Знову ж таки думала тільки про себе.
Щиро кажучи, навіть не хвилюєшся за неї. Батька шкода, не приховаю. Дякую вам за главу, чекаю продовження.
Наталія Ковган, Думаю, якщо придивитися, то ми зустрічаємо в житті багато таких людей, як Маша. Дякую за ваш коментар) Працюю над продовженням)
Авторе, скажу вам щиро: пишите ви чудово. Сюжет неймовірно цікавий і сповнений містики. Особливо вдається створити атмосферу маленького міста, яке наче привид затягує усе, що тільки можна. Здається, що люди не можуть просто покинути це містечко, воно поверне назад.
От тільки щодо головної героїні... то тут суперечливі почуття. З одного боку її вчинки можна (десь дуже далеко у душі) зрозуміти, але чи можна пробачити? Наприклад, вона каже, що Максим завжди був тупуватим? Але у Маші я теж особого розуму не побачила. У той час як егоїзму хоч відбавляй. Так, створити реальну людину вам вдалося, але мені як читачеві звикнути важко. Певне, я дійсно залежу від ідельних героїв.
Чекаю на продовження.
Наталія Ковган, Дуже дякую за ваш відгук) Скажу відверто, вона мене також трохи дратує, бо знаю про неї, як про героїню трохи більше. Але це особливості її характеру, які вже є такими, бо персонаж хоч і у вигаданій історії знаходиться, але живе своїм життям. Вона дійсно егоїстка, але не погана дівчина, тим паче вона не заслуговує на те, щоб бути викраденою. Принаймні поки що)
Коментар видалено
Коментар видалено
Цікаве продовження. Одразу безліч запитань. Хто ці діти, чого вони хочуть? І чи не являються саме вони причиною того, що дівчині довелося приїхати у містечко. От тільки невже так легко повелися, що "мама" повернеться? Щось мені здається, що причина самогубства Нати не така проста, як подає Максим.
Наталія Ковган, Всі ці питання дуже скоро знайдуть свої пояснення)
Здуріти можна! Я про останні події. Краще б героїня не йшла нікуди, але з іншого боку як тут відмовиш? Дивно, що Максим наполягав, щоб колишня кохана поїхала з міста, але з іншого боку, якби поїхала, то не було б і спокуси так вчинити.
Дуже сильно чекаю на продовження.
Наталія Ковган, Ви правильно зрозуміли, відмовляв її якраз із намагань захистити, частково від себе самого.
Бачу, що в житті цієї дівчини безліч таємниць, про які не знає навіть вона сама. Чи можливо, вона просто частина плану когось із невідомих? Заінтригували, чекаю далі.
Наталія Ковган, Знаєте, це саме той випадок, коли деякі запитання краще було б залишити без відповідей. Сьогодні ввечері буде продовження.
Вітаю з новинкою !
Бетсі Прусс, Щиро дякую!)
Початок зацікавив. Трохи вражає холод між батьком та донькою, але певно на це є причини. Буду чекати на продовження.
Наталія Ковган, Причини є, одні з яких банальний закритий характер батька та відсутність підтримки з його боку. Для маленьких містечок це нормальні відносини на жаль. Завтра буде оновлення, дякую за відгук)
Марку, початок сподобався, дякую. Як часто будуть нові глави?
Інка Мілашевська, Щиро радий, далі цікавіше) Кожні два дні будуть оновлення!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати