Чистота бруду

Розділ 20

Як говорив класик: всі щасливі – щасливі однаково, а нещасні по-своєму.  Звісно фразу я передала не цитатою, але зміст її залишився таким же. І знаєте, як би там не було, пройшло вже більше двох віків, але ця фраза і досі справджується. Ну, а що людині потрібно для щастя? Хороший настрій і людина, яка цей настрій і створює. І неважливо, що там за дверима, які проблеми і негаразди. Головне, що зараз добре, зараз щастя, а що там потім, з тим тоді і розберемся…

 

Вже два тижні я живу ніби у мріях. Вересень все ще залишається теплим та прихильним, за ці дні, лише два рази дощило. Та зараз, здається, ніби все ще літо. Легенький вітерець розвіював спеку, яка не зрівняється з теплом, що було в мене на душі. Ми з Артуром разом- це все здається мені сном, та не тим кошмаром, що ночами мучив мене, а найприємнішим у світі, але його рука в моїй руці не сон і його посмішка з наймилішими ямочками також не фантазія моєї уяви, а ще обійми тишком-нишком по кутках в ‘’Чистоті’’, і те, як він пробирається в мою кімнату, щоб поговорити про все на світі до світанку, а потім так і заснути, лежачи в Артура на грудях, також не мрії, це дійсність- приємна, з присмаком ніжних поцілунків і любові.

Ось і зараз,  спостерігаючи, як перші промінчики пробиваються в кімнату і сигналізують, що почався новий день, я лежу в обіймах коханої людини, слухаючи його розмірене дихання і сонне сопіння, не можу не посміхатись сама до себе, такою дурненькою посмішкою, зате, якою щасливою.

-Що ти там так посміхаєшся? Про мене думаєш, та? – перебив мої роздуми Артур. Знає, що про нього. Тому, я хотіла лише легенько вдарити його по плечах, та він вправно перехопив мою руку, даруючи  легенький поцілунок.

-Задобрити мене хочеш. Розумно– я на ліктях припіднімаюсь, щоб бачити його( і так знаю) лукаву посмішку.

-Ти не відповіла на запитання, Ріта. – важно проговорив хлопець, стараючись приховати усмішку. Ну виходило в нього так-собі.

-Про сирники думаю, чуєш цей запах? – трішки познущатись з нього, як він з мене також можна.

-Ой, я все одно, знаю, що ти про мене думала. По очах бачу. – Артур заправляє мені надокучливу прядку за вухо. Від його, здавалось би непримітного руху електричний розряд проходить до тілу до самих кінчиків волосся.

-Який же ти самозакоханий! - продовжую я нашу словесну боротьбу.

-Ні, Ріта, я в тебе закоханий. – ось так просто говорить хлопець, а я не встигаю нічого відповісти, бо його губи накривають мої. І я знову розчиняюсь в цьому поцілунку, в почуттях. Можна це ніколи не закінчиться? Я б вічно ось так лежала з Артуром, говорила, або навіть просто мовчала. Але, цьому не судилося збутись, бо вже за хвилину, двері за Артуром закриваються, а я лишаюсь одна. На жаль, ‘’Чистота’’ за ніч нікуди не пропала.

 

-Так, значить тепер ви разом? – говорить Сашка, доїдаючи своє морозиво. Після всього, ми перший раз зустрілись. Спершу я вислухала, що вона думає про моє ‘’випробування’’ з особиною ряду плазунів, літературною мовою це буде передати складно, тому утримаюсь. А тепер ми почали приємнішу тему.

-Виходить так. Ти злишся?

-Звісно ні, я навпаки рада за тебе. Але це не означає, що я йому повністю довіряю. - говорить дівчина, пожимаючи плечима.

-Я й не розраховувала на це – криво посміхаюсь –  Давай, щоб краще його взнати, прийдеш  сьогодні до мене на ночівлю разом з Данею? Посидимо, ви взнаєте, один одного краще, і мені буде спокійніше, що ти перестанеш при згадці про нього оспепеляти підручні предмети поглядом. – взагалі, я не знаю, на скільки це хороша ідея, але якщо, ми з Артуром зарили топірець війни, то і Саша має відчути, що він дійсно любить мене.

-Заманлива пропозиція. Але Даня в бабусі зараз, так що не варіант.

-Ну, тоді просто троє посидимо. – так навіть краще. Хоча, Артурові було б краще, ще з одним хлопцем, а не один серед дівочого царства, но це таке.  

 -Тільки, якщо там буде вишневе морозиво і сопливі дівчачі фільми. – Артур мене приб’є? Так, точно приб’є.

-Яка ж ти стерво, Сашка. Та мені подобається. – по-змовницьки посміхаюсь подрузі. Ну, Артур, удачі. Поки подруга відійшла в дамську кімнату, я все ж вирішила йому написати.

Кому: Артур

Привіт, ми з Сашою  зібрались на ночівлю, ти ж не проти? І я б хотіла, щоб ти також зайшов, хоча б на трішки. Подивимся фільм, краще познайомитесь.

Я не очікувала, але відповідь прийшла ледь не за хвилину.

Від кого: Артур

Як я зрозумів, в мене немає вибору ;) Але, тільки на один фільм, і не дай Бог він буде дівчачий!

Ех, а все так добре починалось.

Кому: Артур

Не хочу тебе засмучувати… Ми збираємся на 19:00

Я вже відчуваю, як він готує мені помсту. Але, я бажання побачити кислий писочок Артура переважає почуття совісті. Хлопець нічого не відписав на це СМС, але і так Саша вже вернулась і я пішла проводити її на зупинку. Тому що сьогодні в мене ще заняття з Нінель. Боже, дай мені сил!

 

                                                                       ***

Коли я прийшла в кімнату для занять( вона була вже по-звичці в білих тонах, проте було величезне дзеркало на всю стіну) Нінель ще не було. Що і не дивно, адже ця дівчина ніколи не може прийти вчасно. Проте, в мене є час щоб в думках приготуватись до наших словесних баталій. Вічним предметом наших прирікань був Артур, ну і звісно моя бездарність, але це вже деталі. Здається, я вже чую цокання її підборів. А Нінель сьогодні швидко, запізнилась лише на сім хвилин.



Vitttorrrioo

Відредаговано: 24.06.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись