Дві сестри та принц

1.2. Бетті

- "...Тільки цієї весни, унікальна для всієї країни подія!" - лунав пафосний й глибокий закадровий голос диктора, супроводжуючий зображення королівського герба з екрану телевізора. - "Вперше на нашому каналі, у прямому ефірі й відразу після коронації: Його високість, наш майбутній правитель, коронований принц Еліот Август Леон Окландський!..". 
     Бетті із захватом слухала ту рекламу, сидячи на свойому інвалідному візку. Не дивлячись на важку хворобу, дівчинка по хаті старалася пересуватись за допомогою власних ніг, хоча це і давалося їй досить важко. Були і падіння. Часом доводилось повзти, підтягуючи руками неслухняне тіло... Однак одинадцятирічна Бетті вперто не просила допомогти, так вже сильно хотіла пересуватись самостійно. А візок у квартирі вона використовувала скоріше як зручне крісло біля телевізора. 
     Очі молодшої сестри світилися цікавістю. Енні, якій минулого місяця виповнилося п'ятнадцять, зловила себе на думці, що вже не пам'ятає часи, коли вона сама так щиро чимось цікавилася, чомусь посміхалася... Дівчина зітхнула і повернулась до своєї справи - готування вечері. 
     Тим часом реклама закінчилася і залунала музика заставки вечірнього телешоу. 
- Починається! - аж підстрибнула від передчуття Бетті. 
- Чому це ти так радієш, що аж до стелі підлітаєш? - запитала Енні. В їхній двокімнатній квартирі поміж кухнею і вітальнею не було дверей, а прохід розширили пару років тому, знесли невеликий шматок стіни - для того, аби візочок міг вільно рухатись. Тому сестри могли добре чути одне одну і вільно перемовлятися, знаходячись по цьому у різних приміщеннях. 
- Це секрет. Подивись зі мною і дізнаєшся! - весело підморгнула мала. В кімнаті майорів запах пасерованих овочів. 
- Я не можу залишити пательню, бо згорить засмажка. І ти добре знаєш, як я ставлюся до цих всіх телешоу. 
- Ну то хоч послухай... Коротше, телевізійники придумали таку штуку - конкурс, в якому може взяти участь будь-хто з жителів нашої країни. Потрібно тільки інтернетом надіслати анкету. Наприкінці цього телешоу вони урочисто, за допомогою комп'ютера, «рандомно» оберуть серед всіх заявок дванадцять. Ці переможці через тиждень зустрінуться із самим принцем Еліотом у прямому ефірі. І один з них виграє квиток на королівський бал.  
Уявляєш, побачити принца і потанцювати із ним на балу! Прямо як у казці! 
- Ясно. А що, потрапити на бал - автоматично означає потанцювати з принцем? - Енні подула на купку гарячих овочей, яку зачепила кінчиком дерев'яної лопатки, після чого швидко спробувала їх, перевіряючи готовність і задоволено скивнула. 
- Ні, але це було б нереально крутезно! - гикнула Бетті, напівобернувшись у бік кухні. - Після такого і помирати було б не страшно. 
     Від цих слів старша сестра ледь не вронила собі на ногу каструлю, яку якраз діставала із шафки. 
- Не лякай мене так! Ти не помреш у жодному разі! Ми тебе вилікуємо. Так і запам'ятай! - Енні не любила такі розмови. Після загибелі батьків - ці теми були для неї занадто болісними, тяжкими. Вони тиснули на скроні й груди, заважали дихати. 
- Це просто вислів такий. - помітила Бетті, а Енні, що встигла зайти у вітальню і гнівно зиркнути на молодшу сестру, насупилася. - Я у кіно бачила. А зазирнувши у очі старшій сестрі, мала видохнула: - Ну вибач, Енні, більше так не казатиму. 
- Ну от і добре. - задоволено всміхнулась дівчина після досить тривалого мовчазного зорового контакту, і повернулась до своєї пательні, на якій бурлила засмажка із цибулі, моркви та часника. 


     Між тим шоу продовжувалось. 
Виступали відомі зірки і гурти, розігріваючи публіку перед кульмінацією цього вечора. А справа, вгорі екрану, миготів зворотній відлік до кінця реєстрації. 
     Поміж виступами артистів показували добре змонтовані фрагменти відео з історіями про королівську родину і власне принца Еліота. 
- О, нарешті вони його показали! Ти знала, що принц - твій одноліток? - Бетті із запалом коментувала те, що відбувалось на екрані. - О, а він має дуже приємну зовнішність. Не так, щоб зовсім красунчик, ні. Та, як на мене, дуже привабливий. Щось у ньому є таке, особливе... Не можу пояснити це відчуття, коротше іди глянь, Енні, тобі він точно сподобається! – Дівчинка, бувало, говорила речі, не властиві для її одинадцяти років. Часом занадто дорослі. Та старша сестра і бабуся Неллі, яка того дня і вечора працювала, давно звикли до цього. Вони просто любили свою маленьку Бетті такою, як вона є. 
- Може харизма? - не обертаючись спитала Енні. З-за неї роздавались ритмічні звуки стукоту ножа об дошку для нарізання. 
- Не зовсім... В ньому є якась глибина. Та, мабуть, без особистої зустрічі такі речі важко розпізнати... - буркотіла собі під ніс молодша.  
- Що ти там кажеш? Я не чую. - перепитала Енні. 
- Кажу, що наш принц - цікава людина. І... 
- А, зрозуміло... Я вже скоро закінчу. 
- Давай швидше, а то пропустиш усе цікаве! 

••• 

- Є-є-йєс! - Беті аж підстрибнула на свойому візку. - Я виграла! Тобто ти... Ми серед дванадцяти обраних! Це справжнє диво! 
- В якому сенсі - я... Так, стоп, ти коли встигла? У нас же нема інтернету! - ошелешено запитала Енні, яка нарешті закінчила готувати борщ і вимкнула конфорку. Після чого зайшла у вітальню. 
- Пам'ятаєш, минулого тижня ти залишила мене у бібліотеці на пів години, коли у супермаркет ходила? Так от тоді. - мала широко всміхалася. - Ти ж підеш туди? Зробиш це для мене? 
- Господи, ні! – Енні стояла спиною до екрана. - Подивись на мене: я стрижуся ножицями перед дзеркалом. У мене ані зачіски, ані взуття, ані косметики, ані одягу нормального. Я не хочу зганьбитись на всю країну!  
- А якщо піду я - це буде не чесно по відношенню до інших. Зроби хвіст і нерівні кінчики не буде помітно. Так, наш одяг простий, однак тобі твій дуже личить. Ти завжди уміла його підбирати, так саме, як мама... Важлива же-ж не обгортка, а те, що під нею. Смаколик, якась гидота чи взагалі - порожнеча. Заодно дізнаємось, яка саме людина наш принц. - Бетті не вгамовувалась і продовжувала сипати фактами. 



Анна Дейна

Відредаговано: 10.12.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись