Фенікс Підкорення вогню

З великою силою приходить велика відповідальність

- Ти?! – мовила здивовано Арінель, але відчула, як Стівен копнув її ногою під столом так, щоб ніхто не бачив і нахилившись до дівчини тихо сказав:

- Не забувай, ти тепер несвідомо розмовляєш мовою, яку усі розуміють, тому дуже тебе прошу, думай що і кому ти говориш – почувши ці слова Арінель поглянула на присутніх за столом: дехто здивовано та навіть з недовірою оглядав її, хтось дивився на їжу з нетерпінням розпочати трапезу, а Томас з під брів дивився на Арінель усім своїм видом показуючи, що йому дійсно шкода, що він змушував обманювати подругу і, коли Арінель ще раз кинула різкі погляди на своїх друзів, усі зрозуміли, що їх чекає довга розмова після вечері.

Королева здійнялась та махнула рукою, після чого усім миттю наповнили келихи ароматним напоєм. Ірелія підняла свій бокал та голосно мовила:

- Привітаємо наших гостей зі світу людей і я хочу здійняти догори келихи за Фенікса, що прийшов до нас і допоможе Ескаліору подолати зло – хоча присутніх було не так і багато, радісні вигуки та галаси розійшлися по усій кімнаті, здавалось, увесь ліс чув дзвін кришталевих бокалів. Надпивши трішки, Арінель зрозуміла, що це було вино, таке ніжне та солодке, такого чудового напою вона не пила ніколи в житті, дівчина ніби побачила картинки як ельфи збирають плоди винограду і власними руками видавлюють з них сік і за допомогою магії та співу створюють запашний напій.

Шум стих і разом із королевою всі почали ласувати чудовими стравами, різноманіття смаків кожної з них вражало, здавалось у стравах поєднано не поєднане:  присмак кислого гранату із солоним сиром, солодких ягід із гострим перцем та духмяними приправами, що так прекрасно гармонувало з червоним вином. Арінель бачила задоволене обличчя Гері, який балакав із Талларі весь час вибачаючись за те що ранив її, а вона лиш всміхалась, вихваляючи його відвагу та бажання захищати друзів. Стівен допомагав Арінель вибирати найсмачніші страви розповідаючи про інгредієнти та спосіб їх приготування, він навіть перехопив шматочок сирного тістечка, показуючи, що у ньому є ізюм, який дівчина ненавидить.

Всі одразу ж почали розпитувати у королеви про подальші плани дій та як прибуття Феніксу посприяє цьому, не стримуючи своєї допитливості Арінель таки спитала:

- Королево, розкажіть будь ласка усе що відбувається в Ескаліорі та хто такий той Фенікс і чому усі так радіють що він прийшов – мертва тиша настала у залі, почулося тільки те, як хтось вронив свою виделку, яка гучно вдарилась о край тарілки. Арінель уже пошкодувала про своє запитання, проте не подавала виду, а лиш спостерігала за королевою та з нетерпінням чекала її відповіді.

- Довгі роки мешканці Ескаліору жили у мирі та злагоді, кожен займався своїми обов’язками та сприяв розвитку нашого світу. В королівстві ельфів ми завжди намагались підтримувати гармонію серед мешканців наших лісів, але на жаль, одна із нас, на ім’я Лорелей, яка була одним із найсильніших Феніксів почала війну проти нашого народу. Фенікс на ім’я Сехіат, що довгий час служила мені та захищала всі народи Ескаліору, була хорошим другом Лорелей, проте покинула наш світ обравши світ людей. Яскрава та добра магія Лорелей перетворилась на злу силу, що огорнула вмить усе навколо, ми довго протистояли їй, вона знищила усіх Феніксів та тисячі жителів Ескаліору. Сехіат повернулась аби рятувати нас і пожертвувала своїм життям, щоб зупинити її, адже Лорелей, чомусь, жадала смерті саме Сехіат і врешті, Лорелей відступила заполонивши північну частину Ескаліору, де вона знищила мільйони дерев і звела собі замок в якому усі ці роки намагається зібрати армію зі своїх прихильників, що стає все більшою, та вдосконалює свої сили, щоб одного дня захопити владу і знищити все й всіх хто їй заважатиме – вона зробила невеликий ковток вина і подивилась прямо в очі Арінель - Там на півночі ми поставили бойову охорону, яка не допускає проникненню небажаних гостей на наші землі, щодня там гине велика кількість ельфів, фурі, навіть деякі лісові німфи, і саме ти Арінель, дочка Маркуса, останній Фенікс, зможеш її зупинити, так свідчить пророцтво і ми віримо, що ти з цим справишся.

Усі знову сиділи в тиші, ніхто не прокинув ані слова, можливо чекали, що скаже Арінель, проте вона лиш опустила очі поглядаючи на свої руки. «Невже я, чому, я ж проста дівчина, я тільки потрапила у цей світ і тут стільки дива, стільки незрозумілого і не осягнутого, я не можу…я не впораюсь…це виходить, тепер я відповідальна за життя усіх цих істот і вони вірять в мене, вони хочуть щоб саме я допомогла їм припинити війну та вбивства, але ЯК?» - дівчина стиснула кулаки та почала тяжко дихати, раптом, вона здійнялась та подивилась на королеву:

- Дякую, за чудову вечерю, прошу вибачення, та я недобре себе почуваю, тому змушена залишити вас, вибачте – сказала Арінель, легко вклонилась та швидким темпом покинула кімнату, вона вибігла в коридор і помчала в сторону виходу з палацу, охоронці, що стояли при вході здивовано поглянули на дівчину, побачивши, що вона біжить кудись безупинно. Арінель зупинилась серед великих густих дерев, де здавалось немає нікого, вона підійшла ближче до річки, що безупинно прямувала у невідому даль. Дівчина сіла на теплу землю, сонце уже ховало свої промінчики і теплий вітер розвіював її довге руже волосся. «Чому я?» - лише це питання звучало в її голові, яке не давало змогу думати ні про що інше. «Що я можу зробити? Я?» - сльози заполонили її очі, вона відчувала величезну хвилю тривоги, сумніву та безпорадності, увесь світ миттю став для неї надзвичайно великим а вона, лиш маленька комашка у ньому.

- Страшно? – пролунав низький чоловічий голос позаду. Арінель зрозуміла, що це був Томас, вона витерла сльози та поглянула на нього. Хоча Томас уже і виглядав по іншому, для неї він все ще залишався тим гарним юнаком в автобусі, який допомагав та підтримував її у скрутні хвилини.



Erin Show

Відредаговано: 08.02.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись