Дивись на себе, людино,
Що тобі до світу?
Для кожного є Бог
І свій в житті острог.
Аби не як звірина…
Не жди також привіту,
Якщо до себе строгий,
А в іншого біда є, —
Собою не владає.
Ми — спільники в Адамі
Великого падіння.
Тож докори сумління
Все пишемо рядками
У сповідях-молитвах,
Одвічних серця битвах
В своїм гріхопадінні.
Для когось кілька кроків —
Це вже роки' уроків:
Даються в надзусиллі,
А іншому — мов з пилі.
Отож дивись на себе —
З тебе спитає Небо.
А в інших за плечима —
Своя і проза, й рима.
Відредаговано: 15.01.2021