Маяк

НЕДОПИСАНА СТОРІНКА

Проносяться знов смисли по неволі

Та спогади бентежать безупинно:

Багато краму я віддав душевній молі,

Що все сточила, а лишилася провина.

 

І рад би повернути свої ноги

На ті дороги, що ведуть до раю.

Але зайшов давно в пітьму тривоги,

І вибір цей так добре пам’ятаю.

 

Продав майно своїх висот і дивосмислів

За безцінь поривань у пожаданнях.

Де простір був — тепер убого й стисло,

А світ свідомості — в’язниця та здригання.

 

І запроторений в безвихідь всіх причин,

Іду наосліп у обдертих серця шатах.

В своїй личині виджу тисячі личин,

Себе-людину важко розпізнати.

 

І знов приношу перед олтарем

Присягу вірності зрадливими вустами.

Вертаюсь вкотре в пристрастей гарем…

Така сторінка недописаної драми.



Анатолій Хільченко

Відредаговано: 15.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись