Приходить знову дивовижний час,
Хоч і зима навколо, заметілі —
Щоб вогник віри в серці не погас,
Аби серця воскресли омертвілі,
Ми вкотре згадуєм події давнини:
Про душі тих, що сяйвом освітили
Дітей обличчя й скроні сивини,
Хто доброту у нашій пам'яті лишили.
Знов зазирне у гості Миколай,
Святитель і людина дивовижна:
Дитино, спи, міцніше засинай,
Душе проста, довірлива, некнижна.
Хай руки й серце із любові почуттям
Тобі залишать свій нехитрий подарунок,
Який освітлить щастя вогником життя
І створить радості прекрасний візерунок.
Та важливіше щире слово, тепла мить, —
Саме вони навіки будуть жити,
І стануть свічкою, щоби у темряві світить,
І надихнуть любити і творити.
Адже ми — діти... Хай святитель Миколай
Освятить серце кожної людини,
Щоби вона плекала в ньому Божий Рай,
Який зростає із гірчичної зернини.
Відредаговано: 15.01.2021