Маяк

НЕЗБАГНЕННА ВИСЬ

Все треба на цім світі якось пережити:

І радість, біль та сум, також зітхання:

Ними життя усе повсюди наше оповите, —

Існує просте і звичне, доречне порівняння…

 

І філософія буттєва проста й складна.

Вона знов кличе до відвертого визна'ння

Долі людської, — багато їх, вона тут не одна.

Ще ж  треба осмислити себе, — таке завдання…

 

Тому я знову запалю свічу свою воско'ву,

І в тиші келії, в покої з позолоти образами

Промовлю шептанням до Невідомого ще слово,

В провині, недосконалості моєї гіркої драми.

 

А потім щезну, — хай проведуть із вірою, піснями

Цей прах, в якому серце таки було колись, —

Туди, де смерть чатує на усіх багатих — життями.

Бо вихід є із мороку — в обіцяну і незбагненну вись...



Анатолій Хільченко

Відредаговано: 15.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись