Нічна прогулянка

Нічна прогулянка

Маленька Зайка дуже натомилася, цілий день поливала з мамою городину, зокрема, дуже смачну моркву. А Зайчик допомагав батькові лагодити діжку для того, аби у ній потім наквасити багато-багато яблук і груш. 
Вечоріло. Родина зібралася додому до нірки пити чай із віточок запашних і трав. 
—    Зайко, скажи, ми завтра підемо збирати гриби? – запитав Зайчик у сестрички.
—    Звичайно, підемо, Зайчику, але, мабуть, нас, маленьких, не відпустить мама із татом. 
—    Це правда, — відказав тато, почухавши собі лапкою за вушком, сьорбаючи запашний напій. 
—    Донечко, синочку, ми неодмінно підемо збирати гриби, але тоді, коли у нас у всіх буде вільний час, — проказала мама. 
—    Цікаво, — замислився Зайчик, — а коли б ми мали житло десь під небом, наче пташки, тоді теж треба було би працювати? Тоді також слід було би шукати «вільний час»? 
—    Звичайно, синочку, — відповів тато, ще раз почухавши за вушком. 
Зайка, тим часом, вдивлялася в небо. Вже зовсім сутеніло, з'являлися перші зірочки. 
— Цікаво, — замислено промовила донечка, — у зірок теж є робота і «вільний час»? — А як же, — відповіла мама зайчиха, — вдень вони працюють, тому їх і не видно. А коли приходить ніч, зірки вбираються у блискучий одяг і виходять на прогулянку. Тому ми і бачимо їх на небі, — мама зайчиха долила чаю своєму чоловікові, а той, глянувши похапцем на небо, знову почухав за вухом, над чимось, схоже, розмірковуючи. 
— Що ж, — вихопилося у синочка Зайчика, — тоді ми теж підемо гуляти, так, як це роблять зірки! 
— Ні-ні, — проказала мама, — нам не можна. У темному лісі можуть гуляти тільки вовчики та лисички, а ще сови. Ми ж, коли приходить нічна пора, зачиняємося по домівках.
—    А й справді, може, помандруємо трохи? — задумливо, скоса поглядаючи на жінку, промовив татко-заєць і підморгнув їй непомітно. Однак, зайчиха нічого не помітила і відказала: 
—    Та чи ти зовсім з глузду з'їхав, старий вуханю? Ніч на дворі!
Однак, тато заєць не вгамовувався:
—     Давайте ось як зробимо: Зайко і Зайчику, ми неодмінно підемо гуляти вночі, під зоряним небом. Але перш ніж відправитися у далеку подорож, давайте трохи перепочинемо. Гайда у ліжечка! А потім я вас розбуджу і ми підемо. Разом із мамою.
—    Добре, татку! — промовили дітлахи і швиденько, наввипередки, побігли до дитячої кімнати. Тим часом мама зайчиха збирала з дерев'яного, незграбно витесаного, столика, посуд. Татко-заєць, діловито тримаючи лапки за спиною, походжав на веранді, розмірковуючи про плани на наступний день. А малі Зайчик із Зайкою вже лежали у ліжечках і міцно-міцно спали перед нічною прогулянкою, щоби прокинутися тільки наступного дня, вранці, коли зійде сонечко. Їм наснилися вовчик, лисичка, а ще стара сова Соня, яка мешкала неподалік від їхнього будиночка-нірки. Вони натомилися протягом дня і тепер відпочивали, гуляючи у своїх дивовижних снах, як і багато інших лісових мешканців. 

 


 



Анатолій Хільченко

Відредаговано: 07.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись