Оповідки

Історія вина

Увага. Текст може викликати необґрунтовані припущення 18+.

Тема придбання протизаплідних засобів настільки плодюча з точки зору гарного настрою, що було б дуже дивно, якби вона мене оминула…

Серед виробів, якими славиться моя теща, особливо почесне місце, крім дочок і вареників, займає малинове вино. Не можна так казать перед дітьми, але воно прекрасне – ароматне, солодке, тягуче і голова не болить. Як така слякота за вікном, то що може бути краще?

Готовиться просто. Головне, не вмерти під час збору відра-другого лісової ягоди, а далі вже як по маслу. Свіжа малина засипається у велику скляну місткість, присипається цукром і починає бродити. Як збродила, то це вже вино. Яке закріплюється спиртом (щоб не скисло), розливається у скляну ж тару, запечатується воском і сильно ховається в погріб. А потім видається під підпис на великі свята.

Основне в цьому технологічному ланцюжку – вчасно помітити, що процес бродіння завершився, малина стала вином та вже стоять і просють. Щоб не пропустити цього хвилюючого моменту, теща одягала на горло величезної пляшкоподібної сулії (літрів на десять), в якій бродила малина, медичну гумову рукавичку. Яка наповнювалась газоподібними продуктами бродіння і майоріла, як вим’я корови-рекордсменки. Дуже схоже. Щоб рукавичка не луснула від напору газів, теща в одному з пальців рукавички робила дбайливий малесенький прокольчик. Через який і стравлювався надмір газу. А далі принцип такий – якщо вим’я переможно стирчить посеред кухні, то малина бродить. Якщо впало додолу наволочкою, то вино готове. Розливайте.

Одного разу якесь невстановлене, але схильне до дослідів, дитя зварило згадану рукавичку в молочній каші. Втрата основного обладнання жахала зупинкою виробництва божественного нектару. Для недопущення промислової аварії теща негайно спорядила улюблених зятів до єдиної в селі аптеки. За гумовою медичною рукавичкою. Двох Сірож.

Рукавички в аптеці не знайшлося і вже реальна загроза залишитися без вина дуже наполохала Сірож. Вони ошелешено втупилися в аптечну вітрину в гарячкових пошуках виходу. Який невдовзі і намалювався в подобі ще одних гумових виробів. Старих добрих презервативів. Зазвичай, начитаний в дусі радянського романтизму, християнської моралі і духовної цнотливості я дуже стидаюсь купляти кляті презервативи в молоденьких продавщиць. Бо ж зрозуміло, що такі порядні люди, як я, не можуть займатися такою гадостю. Але в тому випадку на кону плескалось малинове вино, продавчиня була досвідченою, а презервативи мали стати виробничим обладнанням. Ми втратили порядність.

Пильну увагу досвідченої продавчині привернули вже першим проханням. А можна подивитися ваші презервативи? Питання для фармацевта виявилося нежданим-негаданим, бо до цього всі просто просили отево. Болісно переварюючи раптово почуте, на автоматі запитала, які нам треба. Ми впевнено сказали, що усі, бо нам треба підібрати, щоб добре налізло.

Ви що, тут підбирать збираєтеся? По завеликим очам було видно, що жінка чимось стривожена. А де ж і ще? Здивувався свояк Сірожа. Дома пізно буде. Якщо не налізе, то теща голови нам повідкручує. Вмовкла аптекарка дуже уважно обдивилася Сірожу, стенула плечима і віялом розклала асортимент. Дівчатка на фото були пречудові.

Ми з ентузіазмом взялися перебирати добро. Я проявив логіку і запропонував зі змазкою не брати. Обґрунтував, що для нас краще насухо, бо буде зісковзуватися від такого давлєнія. І взагалі, як будемо потім пити, то такий презерватив може дать запах. Фармацевт неприродно повільно підняла брови і почала з острахом і цікавістю придивлятися до мене.

В свою чергу свояк Сірожа відмітив, що треба якось відібрати найбільші. Бо там діаметр не менше восьми сантиметрів і попробуй натягнуть. Продавчиня так голосно гикнула, що ми синхронно одірвалися від аналізу продукції. Вона густо почервоніла, вибачилась і замахала руками – мов, нічого страшного, продовжуйте.

А нам тоді тільки кількість обговорити зосталося. Голосно зійшлися на п’яти екземплярах. З розрахунку один на десять днів, а днів через двадцять наша малина закінчиться. Будем натягувати по двоє. На всякий випадок, щоб не порвалися. І один запасний, раптом хтось знову в кашу положить. Фармацевт перестала вірити в Бога.

Слава Богу, технологічний процес виявився прихильним до нас і не помітив підміни. Трохи естетично постраждав інтер’єр кухні від схожості із дизайном салону інтимних послуг. Але з огляду, як задовбують кухонні справи, в цьому проглядався навіть певний символізм. І ще дітям повітряних кульок довелось купити, щоб вспокоїлися.

Зате на католицьке Різдво (теща - католичка) ласували неймовірним малиновим вином - ароматним, солодким, тягучим і голова не болить. Ласували і разом з улюбленою тещею хитали головами, дивувались, чого це про нас в селі останнім часом таку фантастіку говорять.



Сергій Волошин

Відредаговано: 29.05.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись