Оповідки

Французькі равлики

В моєму віці вже страшно жартувати з молоденькими дівчатками. Можу не виправдати їх романтичних очікувань. То раніше я був козаком.

До того як остаточно перебратися на берег моря, я щоліта по місяцю балувався морськими хвилями. Знайомі цікавились, чи мене не ковбасить від нудьги, а я просто привикав до моря таким чином. І шліфував майстерність вживання дарів водної стихії.

Бо син, як тільки опанував науку пірнання, почав завалювати родину рапанами, які збирав у промислових масштабах. Спочатку передбачалося, що будуть використовуватися тільки мушлі рапанів. Знаєте, є така мода. Покрити лаком ракушку і потім у січні згадувати про море. Але ти попробуй виколупати живого рапана із його мушлі! Якась добра людина із місцевих порекомендувала залишати живих рапанів біля мурашників. В надії, що мурахи з’їдять м'ясо, а очищена мушля стане нашим трофеєм. Чи то мурахи були не голодні, чи то рапанів було забагато, щоб оперативно їх з’їсти, але молюски банально, вибачте на слові, воняли. У всієї сім’ї сльозилися очі від смороду, але ми вперто сподівалися на мурах. Нарешті, коли знудило кількох сусідських собак, я зрозумів, що пора міняти тактику. Треба їсти.

При правильному готуванні м'ясо рапанів досить смачне. Таке як у кальмарів, тільки солодше. Смажені в клярі або використані в салаті з твердим сиром рапани просто прекрасні. Заради цієї насолоди і щоб вчасно утилізувати наслідки пристрасті сина до збирання, за тиждень відпрацював технологію обробки молюсків. Розбивав мушлі, відривав все, що відривається і отримане м'ясо сильно солив. Щоб відокремити слиз. Який через соління перетворювався на своєрідний кисіль і легко видалявся. В залишку – чистеньке, готове до кулінарної обробки м'ясо рапанів.

Якось мене за цією технологією застукали молодесенькі дівчатка, які відпочивали поруч. Поцікавилися, що це я трощу кожен божий вечір. Дівчатка були гарнюні, в купальниках і пойнятно, що біс відразу проліз мені між ребра і на язик. Оскільки рапани дещо схожі на слимаків, то я набрався поважного вигляду, підібрав живіт і заявив, що готую страву французької кухні. Ескарго де бургонь. Зразу збив з ніг інтелектом, марнославець хтивий. Понти вони, знаєте, такі.

У дівчаток зробились великими очі, що зробило їх ще чарівнішими. Захоплено охнули як я це роблю. Від очей і купальників зашумувало в голові і Остапа понесло далі. Збираєте крупні равлики (показав на всюди повзаючі виноградні слимаки), кладете їх на ніч на муку (щоб очистили свій стравохід від трави), а вранці чистите отако от (кивнув на обпатраних рапанів). І вуаля. Ніжний французький сніданок забезпечено. Приголомшені дівчатка розчинились у вечірніх сутінках легким серпанком. Відчув себе дотепним, бо справив враження. Здалося.

Наступного ранку, не підозрюючи нічого лихого, снідав із сімейством на літній верандочці. Аж тут яскравими метеликами впурхнули сусідки з підозрілою тарілочкою в руках. Дядя Сірожа, за рецепт ескаро якось там, вирішили з вами поділитися сніданком. Дуже смачно. З тарілочки на мене докірливо дивилися смажені равлики. Настовбурченими ріжками. Світ хитнувся.

Дружина зацікавлено оглянула дівчаток, купальники, тарілочку, равлики з ріжками, мої великі і нещасні очі. Задоволено посміхнулася і штурханула біса під ребром. Що, старий облізлий пес? На французьке потягло? Їж давай. Не забудь спасибі сказати…

Давився на ріжки, плакав, але їв. Було смачно. Франція.



Сергій Волошин

Відредаговано: 29.05.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись