Оповідки

Аналогія

Дитячі згадки.

Складне поняття аналогія дуже важко продиралося через хащі моєї нещасної дитячої свідомості. Вперше аналогія серйозно мене травмувала під час прочитання мамою казки «Про липку і зажерливу бабу».

Уявивши собі бабу з широким, величезним як у дракона ротом (бо ж зажерлива), солодко скрутився калачиком і приготувався слухати.

Треба ще сказати, що приблизно за рік до цього, ми з мамою прочитали Пушкіна «Сказка о рыбаке и рыбке». Казка сподобалася і запам’яталася. В тому числі і тим, що я впевнено довів матір до крику нав’язливим з’ясуванням, що таке столбова дворянка. Скажи точно - вона сама як стовп чи сидить на стовпі?

Спочатку казка про липку йшла як по маслу, а потім мене почав огортати неспокій. Зненацька виникло дике враження, що я точно знаю, що буде далі. Кинуло в піт. Затрусило.

Схвильовано перепитав маму чи не відбере все липка у широкоротої баби. Мама пішла на педагогічну хитрість і сказала що не знає. Збуджений почав терпляче чекати на фінал цієї історії.

Коли мама прочитала «аж зирк: нічого нема, стоїть та сама стара хата й баба коло неї» то стримуватися не став. Як верескнув «Так і знав!!!!Так і знав!!!», що батько в іншій кімнаті впустив цигарку з рота. Думав з дитям щось случилося.

Соня, ти якось акуратніше з такими казками дитині на ніч! Він уже нам і ночами спати не дасть. Своїми криками.

Брехня. Спав як убитий. Після турбував батьків тільки тим, що став до дерев подовгу придивлятися. Ото стану стовпом і не дозвешся.

Але це таке, пройшло.



Сергій Волошин

Відредаговано: 29.05.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись