Поезія із душі 2

***19***

Я не шукала того, чого душа бажала,

Я дорогою йшла, не бачачи її.

Я без причин тихесенько страждала,

Мрії свої бачачи лиш уві сні.

 

Хто був поруч, хто тікав без оглядки?

Якими були мої щасливі вечори?

Не пам’ятаю я, та щоденник пам’ятає,

На своїх сторінках все ревно оберігає.

 

Ким я була, що любила, чого чекала?

Я б без нього це все – не згадала!

Кому серце віддала, кого хотіла бачити з собою?

Як себе уявляла під весільною фатою?

 

Пригадавши все, світло бачу, де його нема

І в тяжку хвилину – до неба тягнеться душа.

Свого щоденника, завжди я ношу з собою,

І страх проходить, коли він зі мною.



Арія Вінкі

Відредаговано: 17.07.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись