Поезія із душі 2

format_size add_circle_outline remove_circle_outline

***42***

Якби ж я знала, що так насправді буває,

Що душа від щастя злітає.

Що бувають такі щасливі вечори,

Що можна не відчувати холодної зими.

 

Що щастя поруч, лиш дотягнися рукою,

Що грози відступають, коли ми з тобою.

Я б не блукала по цій землі,

Я б ще раніше призналася тобі.

 

Що поруч з тобою мені і неба замало,

Що без тебе і дихати важко стало.

Що я хочу жити поруч з тобою,

Зігріватися під ковдрою холодною зимою.

 

Та не знала я, що ти будеш так сильно чекати,

Що вмієш так безмежно кохати.

Щоб було б, якби я тебе не знайшла

І не відчула б твого тепла?

 

Життя без тебе боюся я уявити,

Так дозволь ж ці слова мені знову повторити:

Я піду за тобою, хоч до небокраю,

Бо моє щастя – за крок до Раю!!!...



Арія Вінкі

#556 в Різне
#134 в Поезія

У тексті є: любов, віра і зневіра, надія на щастя

Відредаговано: 17.07.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись