Після дзвінка

20. Викликайте швидку

"В молодості ми гори звертаємо, а потім намагаємося вибратись з-під них."

 (Хила Казімеж)

1.12.2014

Любий друже, бачиш число на календарі?! Вже грудень! Новий рік, ялинка, подарунки, вогники і все таке. Тітка запросила родину в гості, аби відсвяткувати бій курантів. Звісно, до цього ще є час, але різдвяний дух вже відчувається! Перший сніг випав кілька днів тому, але розтанув, як це буває у листопаді. Тому погода, хоч і з морозом, проте без головного атрибуту зими...

В очікувані дива були й мої однокласники. Своєрідний "час тиші". Ми не бешкетували, не сварилися, не билися. Словом, зразкові янголята. А все чому? Ха-ха! Правильно - дискотека! Новорічна дискотека у стінах гімназії, це найголовніша подія року! Щоб вона відбулася, всі учні намагалися не створювати проблем, аби її не скасували. Та й сезон контрольних, модульних, і що там ще?... Короче, позаганяли вчителі нас до книжок.

Оскільки, на дворі різко похолодало, то мій гурток легкої атлетики припинив своє існування, аж до весни. Вийшло так, що після змагань я не бачилася з Павлом і мене це бентежило. Спершу, не могла заснути від надлишку емоцій через той цілунок. А зараз заспокоїлася. Він не писав, не телефонував, тобто - йому байдуже. Отже - нема сенсу себе мучити... Напевно...


22.12.2014

Завтра останній день! Ввечері відбудеться дискотека, чому я безмежно рада! Це був напружений рік, але не про що не жалкую. Звісно, було багато бруду, як і світлих моментів. Наприклад, моя Ірка! Не знаю, як могла жити без цієї балакучої зарази. А ще Вікторія... Не те щоб ми подруги, але і не вороги. З нею буває весело, чесно. Коли не вмикає стерво, то досить цікава дівчина.

Олег останній місяць часто хворів. (Або просто прогулював школу.) Його присутність на уроках стала рідкістю. Ніхто з вчителів не міг на нього вплинути. Якби таке дозволяв собі хтось інший, його б давно виперли з гімназії. Але однокласнику поталанило з багатими батьками, от і користується цим. Лише останній тиждень вирішив відсидіти всі уроки.

 

- Боже, Таїро-о-о! - скиглила подруга. - Я завалила алгебру і геометрію! Моя мама мене вб'є! Краще не говорити про оцінки сьогодні. На дискотеку не пустить, - все сумніше бурмотіла, - змусить підлогу в хаті вимивати. Тітка лише зрадіє.

- Та не хвилюйся так. У мене історія шкандибає, та й мова.

- І що будеш робити? Хіба твої не репетують за погані оцінки.

- Пф! Теж мене налякала. По-перше, тітці абсолютно байдуже на все крім здоров'я. А батьки надто далеко, аби мати вплив на ситуацію. - знизала плечима. - Та й не так у мене все погано, аби мої лаялися. Пообіцяю виправити ці предмети наступного семестру.

- Якщо історію ти зможеш підтягнути, то на мову і не сподівайся. Надія Михайлівна тебе недолюблює, хіба визубриш весь підручник тоді десятку вліпить.

- Ага, - сумно зітхнула. - Ти права. Та кому потрібна та мова! - розізлилася на ситуацію в цілому. - Подумаєш "8"! І що?

- Не галасуй, ми не самі.

Я змовкла і почервоніла. Це був кінець останнього уроку. Вчитель вийшов, перерва, моторні однокласники пакували речі, аби поквапитися додому, щоб потім повернутися "при параді", як то кажуть.

Сьогодні спатиму в Ірки. Наші батьки не були проти й дозволили ночівлю разом. Необхідні речі принесла заздалегідь, аби не бігати туди-сюди. Подруга жила не далеко від школи й в нас було вдосталь часу для веселих одяганок. Нишком навіть косметику спробували. Правда, результат так собі...Ну, головне старання. А старалися ми довго, як і старанно змивали все те. Сміялися, наче навіжені. Добре, що вдома нікого не було. Можна спокійно прибрати всі докази нашого злочину.

Отож, до повернення дорослих ми встигли прибрати, поїсти та зібратися на дискотеку. Одягнулися у схожому стилі. В'язані светри, джинсові спідниці, колготи черевики. Шапка і рукавиці обов'язково! Без них нас би не випустили з хати. І відправилися дві красуні, у супроводі Міська та його батька до стін гімназії. Михайло не був з таким піднесеним настроєм, як ми. Хлопець вирішив провести вечір з батьком, тусуючись у кафетерії, що поруч зі школою. Ірка не сумувала. Для неї це був ковток свободи. Подруга одразу потягнула мене танцювати.

Я вглядалася у натовп вишукуючи знайомі обличчя. Гучна музика, приглушене світло, суміш криків і сміху. Божевілля! Це була моя перша дискотека! Через кілька хвилин шоку, підхопила хвилю драйву й рухалася у такт, як і всі.

Старшокласники виділялися одразу. Їх не можливо не помітити. Стояли в купці, веселилися, попивали сік... Хоча, кого я обманюю?! Сік розбавлений горілкою, це видно по особливо активним школярам. Яким чином їм вдалося пронести алкоголь крізь дорослих, сама не розумію. А, байдуже! Їм весело, що ж поганого?

- Зараз прийду! - прокричала подрузі на вухо.

Хотілося охолонути після такої шумної музики. Вийшла на двір. Тут у закутках вже курили сигарети "найчемніші" школярі, що дівчата, що хлопці, Певно, їм здається це круто. Хоча, де вони ту крутість побачили? Коли тремтиш на морозі не в змозі за першим разом підпалити ту сигарету, вдихаєш дим, а потім смердиш паротягом. Ех! Не могла дивитися на таку жалюгідну картину.

Закортіло в туалет. На першому поверсі зайнято. Підіймаюся на другий і... Та ну... Ви знущаєтеся?!

"Ах! Ах! А-а!" - чую приглушені дівочий стогін...

Певно, то якийсь жарт. Ну ж не може таке відбуватися у стінах школи. Моя цікавість взяла верх. Хоча звуки лунали з дівочої частини туалету, куди мені й потрібно. Звісно, гумористи зачинилися зсередини, але через кілька хвилин, поки я мила руки, вони вийшли. Трошки розхристані, з рум'янцем, веселі, аж очі сяють! З хлопцем не була знайома, проте бачила його поруч з Павлом кілька разів. А от дівчина, то з 9-А класу - Маринка. Відмінниця та місцева співачка( на кожній урочистості вона з піснею.) Тобто, сама" міс правильність", і займається...

- Що таке? - посміхався парубок. - Теж хочеш? - мої брови поповзли догори. - Зажди ще кілька років.

Юнак пішов, але Марина ще стояла. Розглянувши мене з голови до ніг різко зробила крок назустріч:

- Мовчи про все що бачила, інакше пошкодуєш! - це вона мені погрожує?

- Знаєш, - поправила комірець на її сукні, - ти не настільки цікава особистість, аби про тебе говорила.

Зухвало відповіла і пішла геть. Це що за день?! Вийшла перепочити, називається! Та у мене тепер психологічна травма! Ох-х-х! Мені стидно про таке думати, а вони вже...

- О, Таїра! - схопив під лікоть Павло, коли я мчала мов ошпарена. - Ти куди так летиш?

- Березницький! - не очікувала тут з ним зустрітися.

- Захворіла? Якась червона. - притулився губами до мого чола! О, Боже! Стало ще більше ніяково! - Та ні, температури немає.

- Зі мною все гаразд.

- Тоді ходи потанцюємо! - якраз лунала повільна мелодія. Павло не чекав на відповідь, одразу потягнув танцювати. Його руки опустилися на мою талію, а своїми я впиралася у його груди. Мені здавалося, що ми надто близько і хотілося відсторонитися. Але хлопець чудово вів, що дозволило розслабитися.

Далі прозвучала весела пісня і так трек за треком ми танцювали разом. Це було весело. Особливо в ті моменти, коли Павло намагався рухатися, як місцеві дівчати. Сміялися всі, хто був поруч і бачив це кіно! То він губки надує, то дупою покрутить, то з нігті підсушить, словом - ніколи так не реготала!

Там вже й Ірка підтягнулася, Люба, Вікторія і ще пара однокласників. У всіх піднесений настрій, всі посміхаються, всіх бере дурка.

Музика знову змінюється на повільну, а я сама підхожу до Березницького, щоб потанцювати у парі. Моя ініціатива йому сподобалася, адже шкірився на всі зуби.

- Потанцюймо, - намалювався хлопець з 10-го.

- Пробач, але сьогодні танцюю лише з цим красенем, - вказала на Павла.

- Та годі тобі. Від одного танцю не збідніє, - нахабно потягнув за руку.

- Слухай, - втрутився Березницький, - дівчина чітко тобі відмовила. Зникни!

- Тіпа крутий! - штовхнув Павла у груди. - А?!

Мій кавалер довго не думав і вдарив залицяльника, що той впав. Гарний удар, оцінила собі. Але школяр попався тугий, він піднявся, стер рукавом кров з губи та витягнув НІЖ?! Я захвилювалася. Що за дурість?

- ЕЙ! Вгамуйтеся! Негайно! - кричала.

Березницький потягнув мене собі за спину, а сам спокійно чекав на дії того ненормального. Все сталося так швидко! Хлопці розійшлися не на жарт. Де дорослі?! Змах леза у повітрі, Павло ухилився і намагався скрутити нападника, але той вирвався. Ще один невдалий змах... На холодному металі з'являються сліди крові...

- А-аа-аа-аа! - вереск Ірки.

Я падаю на коліна не в змозі вимовити й слова. Музика стихла, а у голові паморочиться. Відчуваю, як кров стікає по шиї.

- Господи! Викликайте швидку! - галасують вчителі.



Буяна Іррай

Відредаговано: 31.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись