Привіт, поціновувачі слова!
Знову "За сторінками". Знову моя історія.
Сьогодні я трохи розкажу свій авторсько-дослідницький досвід до того як прийти на Букнет і показати власні історії на широку публіку.
Отже, 2016 рік. Близькі друзі знають чому я постійно ходжу з блокнотом, а вночі - клацаю по клавіатурі. В той час я працюю на двох роботах і "офіс" однієї з них базується в центрі Києва, в одному зі столичних open space, куди щоп'ятниці сходиться творча тусовка. Якось мало-помалу я починаю сприймати нову українську музику і варто сказати, що я досі слухаю деякі гурти.
В моєму житті починається якась нова хвиля, де з'являється більше читаючих людей. Так, одного разу я починаю читати "Внутри женщины" (назва оригінальна і перекладати не буду). Якщо чесно, зараз я практично не пам'ятаю історії і не впевнена, що поділяю ці одкровенні історії жінок, але тоді формат мені сподобався. А потім ще натрапила на історію одного блогера, якому просто подобалось писати, але він був нікому невідомий у світі журналістики, проте написав директору відомій співачці і та погодилась на інтерв'ю.
І я подумала, чому б мені не спробувати? Тим паче, що в той час я хотіла більше дізнатись про людей, про їх історії. А ще більше я хотіла поспілкуватись з одним музикантом, відому неширокій публіці. В мене зібралась купа небанальних питань і я почала думати як втілити план в життя. Не можу ж я отак написати людини з проханням поділитись історією. Просто crazy, але...
Я поділилась ідеєю з подругою і вона підтримала мене. Ми пішли простим шляхом - створили сторінку на Facebook, назвали Let me know. Я була автором, а вона - дизайнером. Концепція була така: я шукаю героїв, беру відверте інтерв'ю (бо слоган нашого проекту - "кожен із вас особливий, а ваша історія - унікальна. Тільки Дай мені знати"), а подруга робить ілюстрації.
І у нас ніби виходило. Незнайомці йшли на контакт, але...мене вистачило лише на три інтерв'ю. Після крайнього інтерв'ю я страшенно захворіла. Це було якраз перед Новим роком і тоді я вирішила зав'язати з цим заняттям. Врешті-решт, я зрозуміла, що успішний приклад інших - не означає, що я маю повторити його. В мене є своя дорога.
І я зосередилась на своїх власних історіях...
А яка ваша історія до того як опублікувати перший розділ на Букнет?
P.S. До речі, сторінка на Facebook досі відкрита і за бажанням можете прочитати.
2 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПривіт. Дякую, що поділились). А я розпочала свою творчу діяльність з дитячих казок, опинившись в декретній відпустці, мене
накрила хвиля натхнення, і ось так пішло-поїхало. Саме з казками я прийшла на Букнет,
і навіть маю чим пишатись, одна з них довгий
час знаходилась у топі серед дитячої
літератури, а інші дві в рекомендаціях
талановитої авторки.) Згодом за мною ходила
особиста життєва історія, яку я розповіла,
опублікувавши тут. Нещодавно я видалила цю книгу, однак свою місію вона встигла виконати, бо поки я її писала, і проживала повторно певні події зі свого власного життя, я розплющила очі на деякі речі, які вже не здавались такими прикрими, як думалось, прийшло якесь переосмислення, прийняття, я наче заглянула в душу кожному хто був причетним до цієї історії. Якось так, захотілось теж поділитись).
Тетяна Котило, Якоюсь мірою наше заняття - терапія. Можна подивитись на одну й ту ж саму річ під різними кутами. Дякую, що поділились))
А дитяча література - це взгалі неймовірно!
О, вона набагато коротша за Вашу. Написала - видалила і так декілька раз))) Натхнення Вам!
Оля Дзюба, ♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати