Глибока, прониклива історія кохання. Знижка 20%

ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ!!!
ЗНИЖКА 20% на книгу
«НАХАБА В МОЄМУ БУДИНКУ»

Запрошую до книги зі смаком зрілого кохання та мрій.
Пристрасть, ніжність, неймовірна історія двох людей, яких доля оселила під одним дахом.

Уривок.
« — Домініку, що тебе мучить? — її сині очі, пронизували мою душу.
   — Не зрозумів?
   — Все ти зрозумів. Що тебе мучить? Чому ти зупиняєш те, що ми обидва бажаємо? — її голос став тихим, вона ніяковіла, і щоб запитати це, - вона взяла всю мужність в кулак. Я пишався цією жінкою.
   — Моє життя не назвеш гарним прихистком для твого серця. Я б хотів, щоб все було по-інакшому, але… Я можу сказати лише одне, що мені шкода, що я не зустрів тебе раніше. Я б неодмінно тебе вже спокусив, ми б кохалися і вдень, і вночі. Потім одружились і ти б народила для мене маленьку копію себе, а краще двох. — Я відчув, як серце стискає, а очі наповнюються сльозами.
   Скарлетт забрала свою руку і я ошелешено подивився на неї. Я знаю, що поводжусь егоїстично. Знаю. Опустивши голову, я не міг подивитися їй у вічі. О, Боже! Як добре. Її теплі руки огорнули мене довкола талії, а її голова покоїлась на моїх грудях. Я ніжно торкнувся її волосся губами, заспокоюючись від аромату лимонів та літа,… тепла її тіла,… і тихого дихання під моїми руками.
   — Подаруй мені ці слова. Я хочу залишити їх собі.
   Я розчулено посміхнувся.
   — Я дарую тобі ці слова і своє серце.
   — О, Домінік. — Вона встала навшпиньки і зарилась обличчям в мою шию.
   Ми простояли так, здавалося вічність, але все одно було замало.
   Тримаючись за руки, ми прогулювалися лісом. Ми мовчали, нам не потрібно було нічого говорити. Ми насолоджувалися одне одним. Я так довго бажав – такого спокою,… коли розчиняєшся в іншій людині, і вона сприймає тебе таким, як ти є. І це все навзаєм. Я знав, що вона розчиняється в мені, а вона знала, що я її сприймаю такою, яка вона є. Для мене вона бездоганна.
   Спокій. Скрізь був спокій,… наше рівне дихання… та серцебиття в унісон.
   Повертаючись до будинку, ми, як і домовлялись вирішили посидіти біля каміна. Випити вина і гарно провести вечір, продовжуючи розчинятись одне в одному. Іноді без слів… іноді зі словами.
   Я знав, що багато собі дозволяю. Я це знав. Проте, якби це не було егоїстично, я мав повне право на цей вечір. Я кохаю її і бажаю. Я не дозволю зайти собі так далеко, як хотів би… Кому я брешу?! Я вже зайшов далеко. Та чи можна в коханні, - зайти далеко? Ні. Кохання – це найважливіше. Це я знаю, як ніхто. Я так довго чекав на Скарлетт. Я заслужив на це все.
   Увійшовши у дім, Скарлетт пішла до кухні взяти пляшечку вина і келихи, а я тим часом, розпалив вогонь у каміні.
   Всівшись на диван, Скарлетт протягнула мені пляшку. Відкоркувавши її, я розлив вино по келихах і сів поруч з нею.
   — Скажи, коли ти купував цей будинок, ти хотів його реставрувати?
   — Так. — На моєму обличчі розтягнулась посмішка.
   — То чому і досі цим не зайнявся? — вона надпила вина і схилила голову на спинку дивана, а ніжки підігнула під себе.
   Ці її рухи, дії… це водночас по-домашньому і суцільний секс.
   — Ну…
   — Ти не знав, чи я буду не проти? Так?
   — Так.
   — Я не можу бути проти, мені навпаки цікаво побачити тебе за улюбленою справою, і якщо ти не проти, допомогти тобі?
   Я відчув себе дитиною, якій подарували подарунок, на який чекав цілий рік.
   — Скарлетт, я не знаю, що сказати. Мені надзвичайно приємно.
   — Цього досить. — Посміхнувшись, вона запитала: — А, де ти жив до цього?
   — В місті. В квартирі.
   — Багатозначно. — Її сміх заполонив кімнату. Як мені кортить її поцілувати в такі миті.
   — Я напевно набрид тобі своїми розмовами. Пожартував я.
   — Звичайно, твоя балакучість це щось, але я звикну.
   Наші погляди зустрілись. Її слова про те, що вона звикне, - означали лише одне, - плани на майбутнє.
   — Це добре».


ЗАПРОШУЮ ПІДПИСАТИСЬ НА АВТОРА, ЩОБ НЕ ПРОГАВИТИ НОВИНКИ, ЗНИЖКИ ТА ОНОВЛЕННЯ.

СТЕЖИТИ ЗА СТОРІНКОЮ АВТОРА.

Моя сторінка в ІНСТАГРАМ

Моя група в ФЕЙСБУК

Моя сторінка ФЕЙСБУК

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Без попередження - "Босорка. Помста"
Всім доброго часу доби. Вирішив і я написати оповідання про босорку - "Босорка. Помста". Оповідання буде складатися з трьох частин, тож вже за три дні ви зможете дізнатися всю історію повністю. Як зазвичай, я накрутив
Кроки завершено!
Від себе та від імені моєї класної співавторки дякую кожному, хто підтримав нас під час написання нашої книги "За два кроки до тебе". Сподіваємося, що Історія Івара та Лорейн вам сподобалась. В нашому житті часто
Не зупиняємося на гарних новинах!
Оскільки тут є знижка! І не тільки!) Я буду зверху Я навіть уявити не могла, що той зухвалий тип, якого я затопила, виявиться моїм викладачем. І те, що він захоче мене покарати, за те що я зробила. І не просто покарати, а
Анонс новинки, яку ви чекали)
Привіт вам. Пишу для вас продовження "Есміни. Некромантки для слідчого". Думаю запустити новинку 22 числа. Що скажете? "— Як ти собі взагалі уявляєш побачення на місці злочину в своїй дурній голові...? Мені що, калюжу
Щоденник автора | Фінал (новий охоронець)
Щоденник автора ― рубрика, в якій я хочу ділитися цікавими чи не дуже митями з процесу письма. Так би мовити, на пам'ять нащадкам. Сьогоднішня тема запису: передфінальні відчуття. Але спершу
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше