39 696
“Полювання на вбивць”
Анотація до книги "Повернення"
Галина Біленька десять років жила у шлюбі з деспотом. За межами дому вона бачила тільки стіни молитовного залу, де її чоловік читав проповіді. Втомившись від знущань та страху, жінка вирішила влаштувати аварію, яка перетворилася на страшну трагедію. Під впливом горя Галина прокляла Бога і звернулася до темних сил з проханням повернути відібране нею життя...
Зміст книги: 77 глав
61 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНагадує Кінга "Кладовище домашніх тварин"
Коментар видалено
Захоплююча книга. Неймовірна історія, яка показує світ бідолашної дівчини. Навіть о третій ночі не змогла відірватися від книги. Дякую, за чудові книги і неймовірні емоції.
Катерина Коломойцева, Дякую, що підтримуєте!)
Дякую за книгу, дуже цікавий сюжет.
Алла Мацак, Дякую за коментар!
Прочитала всю серію з шести книг. Ви чудовий автор. Я просто в захваті. Дуже цікаво. Дякую.
Маряна Ошовська, Дякую. Мені надзвичайно приємно. Якщо цікавитимуть надруковані книги автора, також можу допомогти. Тут не всі мої книги!
Але у цьому циклі всі...
Сильно
Людмила Юшко, Дякую, Пані Людмило!) Буду радий, якщо й інші мої книги також не обділите увагою!)
Навіщо писати про свідків Єгови, якщо ви нічого про них не знаєте? Зразу виглядає абсолютно неприродньо.
Сергей Афанасьев, Цілком підтримую. Автор зобразив проповідника Георгія якимось монстром і водночас він, як я зрозуміла, є свідком Єгови, що вже неможливо. Так як свідки Єгови досить чесні і порядні люди, така поведінка їм абсолютно не притаманна.
Дуже цікава книга,рекомендую до читання! Не можна відірватися
Татьяна Лукина, Дякую! Рохглядаю варіант з друком цієї книги!
Кінець неймовірний, закрутили так закрутили
Віка Лупанчук, дякую, що читали!))
Натхнення вам, колего! Створення справжньої книги завжди потребує чимало роботи задля вивчення та опрацювання всіх нюансів. Приємного читання всім. І щастя кожному з читачів!
Ангеліна Кріхелі, дякую за підтримку!
Lesia Piatnichuk дякую за нагороду!!!
Дякую за чудову історію! Водночас захоплюючу, містичну, але таку трагічну. Натхнення Вам та успіхів!
Любов Харкалюк, Дякую, що прочитали і прокоментували! Мені приємна Ваша оцінка твору!!!
Щіро Вам дякую .
Надія Ващенко, Дякую Вам за увагу до твору!!!
Вітаю Тарасе із закінченням чергового твору, - обов"язково прочитаю ще раз в повному обсязі, але не вирішила читати зразу чи дати невеликий перерив для осмислення.... Важкий твір, можливо найважче дався з усіх прочитаних, але покинути читати не виникало такої думки, навпаки хотілося скоріше дізнатися розв"язки. Дуже складна доля Галини, дуже. В голові багато думок виникають і всі різні, хаотичні якісь, але осуду не має, лише ЖАЛЬ. І жаль геть усіх, не тільки Галину, бо всі сусіди такі жалюгідні і боязкі, про батьків жінки не має слів, - там реально діагноз і невтішний. І навіть Георгій, який на протязі книги викликав осуд та зневагу, тепер відчуття дещо помінялися, бо хлопець народився у набожній сім"ї і батьки за молитвами не помітили чим живе їх син, а виховання і покарання визвали у підлітка ще більшу агресію і маніпуляцію, прикинутися набожним і загратися у цю небезпечну гру для навколишніх. Так звісно, що у дорослому житті можна вибрати вірний шлях і це якраз і характеризує його, - хто він є насправді, але в дитячі роки закладається фундамент нашої свідомості, нашого світобачення, і в цей період якраз відповідають батьки та суспільство. Георгія втратили ще тоді....
Nina Tololo, Дякую, що підтримували цей твір протягом тривалого часу!!!
Навіть не знаю, як і коментувати, навряд щоб Галина змогла сама вийти з цієї ситуації. В неї не було іншої можливості змінити своє життя на краще, вона пробувала тікати, та й з маленьким хлопчиком було важко це зробити. А після смерті її сина мозок, - це вже не її мозок. Я навіть дивуюся, що вона змогла додуматися влаштувати аварію. Психологічно важко збагнути таке в реалії, хоча думаю, що таке існує. Люди слабкі і маніпулювати ними дуже легко, нам легше піддатися владному пастору, який "ніби вирішить наші проблеми" і при цьому в кращому разі забере наше майно, а в гіршому і саме життя. Не має у вихованні віри в себе, ціле покоління слухало і дивилося, читало і бачило тільки те, що вважала влада за потрібне, щоб ми були смиренними і піддатливими. Ми настільки стали залежними від чужої думки, що своя вже не мала ніякої ціни......
Nina Tololo, Ви дуже влучно описали проблеми надмірної консервативності у нашому суспільстві, коли під поняттям смиренність ховається нікому не потрібне самокатування. Галина взялася вирішувати свої проблеми занадто пізно - коли їх уже не було можливості розв'язати, тому у неї нічого й не вийшло. Однак, багато хто на її місці мав би зрозуміти, що інколи навіть поради власних батьків можуть бути найгіршими ворогами, а суспільна думка не варта покаліченого життя!
Вже багато разів ловлю себе на думці що хлопчик Сашко помер ще до народження. Мені здається, що недаремно так детально описано катування Галини, і саме тоді вона його втратила. Але є питання, в оповіданні зазначалось що вона неодноразово їздила купляти йому фарби та книжки для дітей, тому питання чому детектив їх не помітив і не надав значення?
Анна Струцька, Будь ласка. Читаючи швидко від початку до кінця набагато легше уявляти, ніж розтягувати по розділах, але така особливість Букнету.
Прочитала проду і зрозуміла сенс цитати:"Зло породжує ще більше зло, а добро навіть до ворога пом'якшує найжорстокіші серця.." Немає межі жорстокості коли помста заполонила твій мозок, не має кнопки стоп, коли людина стала на цей шлях. Це ніби ланцюг із дрібних ланок помсти, варто тільки почати і далі все йде за системою збільшення. Так і Галина, її початок помсти був лише для чоловіка-нелюда, лише тому, що вона не змогла витримувати знущання, а до чого все це привело.... А тепер про Сашка, мене весь твір не покидає думка, що Сашко є тією дитиною, яка загинула ще раніше і всі ці видіння із сином, це є лише марення Галини... Треба читати все з початку, бо я геть зовсім заплуталася.
Nina Tololo, Не хочу зіпсувати фінал, але Ви вкрай близькі до розгадки. Я якось був відписував, що цей твір дуже близький до "Літератора" за розв'язкою та поблемами головної героїні. Самотність та горе інколи травмують сильніше за чоловіка-нелюда!
Я ще не встигла прочитати всі твої твори, але чомусь мені здається, що Повернення для мене є найскладнішою книгою, поки що. Все, що відбувається в цій історії, - наче плетінка реалу і потай бік світу, і коли читаєш іноді і сама не розумію, де що....Важко, але цікаво, і подумую, що цей твір треба перечитати вже як буде повна версія. Чомусь виникло таке бажання, може щось пропустила, а може перечитуючи заново сприйняття цієї драматичної історії будуть геть інші...
Nina Tololo, Буду радий прочитати оновлені враження цілісного уявлення про цю історію, яка з кожним розділом стає все більше заплутаною, але до фіналу залишається зовсім мало!
Ситуація загострилася до межі і в кожного з персонажів своя задача: Галина стурбована за Сашка, а Василина за колегу, викликані на допит бояться розправи. Хороший опис від чуттів страху та занепокоєння і по справжньому переданий психологічний стан героїв. Дякую Тарасе, чекаю на далі, бо закінчення твору не можу прогнозувати, все занадто складно в цій історії, але цікаво...
Nina Tololo, Більшість масок уже стягнені - варто зачекатися тільки рішення Галини. Чи піде вона на ще більше зло заради сина...
Мені здається, що така річ як "повернення" вже неможлива ні для кого з цих персонажів.
Хочу відмітити в проді, що байдужість і мовчання братів і сестер при та після знущання над Глиною, не є поодинокими випадками в нашому житті. І тут справа не тільки у вірі. Наш менталітет "моя хата з краю і я нічого не знаю" проти нас же і працює. Але поки що викорінити цю ганебну рису не виходить. Так молоде покоління інше, воно більш динамічніше і розкуте в плані свободи слова, але недостатньо, бо тим, кому 30 виховувалися нами, - батьками Радянського Союзу. А ідеологія того часу говорить сама за себе. Ну іще мабуть страх за себе, бо осуд навколишнього суспільства ну дууууже впливає на людей. Не думаю, що всі присутні на тих зборищах думали однаково, але боялися сказати супротив присутнім, бо опинилися б разом із Галиною. Я так думаю.
Nina Tololo, Ви наче озвучили мої думки. Такі речі важко викоринити, але кожної секунди необхідно таврувати!!!
Я так думаю, що окрім допомогти бідолашній Галині, детектив Василина підсвідомо відчувала, що в цій історії щось не так. Недарма вона згадала нашого старого знайомого А.Стеценка, його здібності розкривати справи були добрим прикладом для колег. Та й для Василини місце розкриття вбивства нагадувало її минуле, тому відчуття для неї були дещо інші, - все ніби перепліталося і минуле і теперішнє. А ще вона жінка і її співчуття до Галини зумовлені ще і тим, що кому, як не жінці-детективу відчувати той страх і біль, який переживала Галина. Але вона ще не знала про Сашка, як тоді зміниться її думка і що вона буде з цим робити?..... Дякую Тарасе, я так розумію справа йде до розв"язки, чекатиму з нетерпінням на далі.
Nina Tololo, попереду ще досить цікавих розділів, які відкриють правду на всі секрети Галини!
Так пригоди Галини тримають в напрузі, тепер чекати, що ж з Сашком???
Nina Tololo, так, він ще з'явиться у кульмінаційний момент роману!
Знаєте, мені дивно, що я досі не сказала нічого про Сашка. Але він тут єдиний, хто по-спражньому заслуговує співчуття і справжньої підтримки. Хлопчик народився не в тій родині, не при тих обставинах. Батько ідіот і мати недалеко відійшла. Батько поплатився, сподіваюся і Галині відповідь прилетить теж несолодка, і арешт стане не найбільшим покаранням. Але... я не беруся судити, це лише думки уголос. Нехай кожен отримає те, що заслужив.
Наталія Ковган, дякую. Від талановитих колег це приємно чути і надихає!!
Ну от я і прочитала те, що було... і дуже, авторе, прошу вас, не затягувати із продовженням. Я так розумію, що до фіналу лишилося не так багато?
До речі, у цьому містечку Озерне, безліч збочених жінок: Марина, Галина, бібліотекарка, ну прямо ціле стадо. Із усіх жіночих персонажів, найбільшу симпатію викликає Леся, тобто, дружина дурника Коня.
Наталія Ковган, забрала з собою. Вона без нього далеко не зайде, інакше на тому можна було б твір закінчувати...
У мене закралася думка: а чи не був Георгій Біленький світлим персонажем? Чи не являвся він вартовим, який стояв на вході з пекла, де жив справжній демон? Той демон, що став його дружиною? І якого потрібно було контролювати? Георгій використовував жорстокі методи, проте тільки так і можна з демонічними істотами. І ось тепер, коли вартового не стало, демон прокинувся і почав діяти, не зберігши те, що йому було цінне з першого разу.
Наталія Ковган, Цікава думка, але, навпаки - Георгій став першопричиною, і не стримував, а через власну тупість та забобонність перетворив шістнадцятирічну дівчину на травмовану особистість, яка не здатна відповідати за свої дії... уявіть тільки скільки вона зможе натворити біди, якщо ніхто вчасно не виявить першопричину і не розповість їй правду... цей твір про вчинки, і про наслідки!
Читаючи цей твір, постійно хотілося запитати у Галини: "Ти так хотіла? Це того було варте? Чи стало твоє життя кращим, коли ти взяла його у свої руки"?
Тарасе, деякі ваші твори як наркотик, ви здатні на них підсадити.
Наталія Ковган, Моя думка аналогічна. Якось натрапив на статтю в інтернеті, в якій написали про суд над жінкою у Франції, яка вбила свого чоловіка. Її виправдали, оскільки вона постійно терпіла знущання і не знайшла інакшого виходу. Сучасне суспільсво дискусійне, але стосовно цього роману Ви вже знаєте, що її заарештують... З цього історія і почалася у першому розділі!
Знаєте, Тарасе, зараз я поки не можу сказати точно, що думаю... тому, що книга не завершена і я хочу приберегти враження на потім... Але... Який же ви ТАЛАНОВИЙ автор! У мене слів немає, тому просто хочу сказати, щоб ви знали про це.
Наталія Ковган, Дуже дякую Вам за чудові слова, які надихають!!!
мені ніколи не подобались трилери... але ваші твори то щось неповторне! Після "Покровителя вбивць" стала вашим фанатом)
Наталия Золотоверхая, Дуже дякую. Такі слова мотивують продовжувати роботу над творами!!!
Я зробила невелику паузу, щоб якось розібратися в своїх думках щодо головної героїні, але це мені не допомогло. Я так її і не розумію. Ну так, вона мати і піде на все, коли стоїть питання захисту її дитини. Але ж, є ще мораль, розум, ми ж Homo sapiens, чи інстинкти перемагають? Щось важкувато мені дається цей твір, але це приваблює ще більше, бо є харч для роздумів і покопатися в собі: чого саме цей твір викликає таку реакцію?. Дякую Тарасе, і де ти тільки береш інгредієнти для свого витвору. Чекаю на далі.
Nina Tololo, Це добре, що виникають суперечності. Я ще так і не дописав цей твір, зараз засів над кульмінацією протистояння. Часто думаючи над поясненням дій головної героїні, я не ставлю собі за зразок поведінку звичайної людини, котра ніколи в житті не переступить через рамки того, що морально. В житті Галини з шістнадцяти років рамки моралі розмили. Вона вічно бачила світ, який співав церковні гімни, але паралельно не помічав криків про допомогу. Для неї ні церковні, ні людські правила так і не змогли стати головним чинником при виборі дії - вона навіть не обдумувала все до кінця, просто йшла за течією і рятувала себе та найдорожче, не помічаючи як переступила за всі дозволені лінії... Ваші роздуми спричинили спроби уявити - це найважче. Найважче - уявити поведінку людини в тих обставинах, якщо нам не доводилося переживати. А ще найважче уявити травмовану особистість, для якої світ не такий, як для нас. Ми живемо за законами, і за заповідями. А вона тільки й бачила, як і те, і інше порушували люди, котрі їх мали би захищати. В такому випадку їй могли би допомогти психологи, але ж це Україна - ми вирішуємо проблеми, а не працюємо на випередження.
Ви знаєте... почала читати, як раз прочитала те, як Галина згубила рідних. І мене дуже противоречиві почуття. З одного боку, здається, їй треба співчувати. Але чомусь постійно проситься поговірка "за дурною головою ногам лихо". Краще б не бралася за те, у чому зовсім не тямить. З іншого боку, коли читала, що вона любить тварин, то, щиро кажучи, відчула симпатію до неї, до того, що вона підгодовувала сусідських котиків та собак. Я це дуже ціную у людях.
Поки не можу до кінця сказати, що відчуваю до героїв, але книга зацікавила.
Наталія Ковган, Ми і в житті завжди відчуваємо протиріччя. Не можна бачити у людині тільки добре, або тільки погане. А про поговірку, то цілком погоджуюся. Як на мене, ми всі, коли намагаємося здійснити якусь дурницю, продумуємо її, але наслідки завжди не такі, які очікувалися. Та й героїня цього разу не геніальний детектив, а домогосподарка, яку видали заміж силою у шістнадцять і з цього часу вона жила подібно до середньовічних християн. Що вона могла бачити, щоб набратися досвіду і розпізнавати наперед до чого можуть призвести наслідки її дій...
Авторе, мене пересмикнуло, коли на початку згадався Григорій Корнійчук. Але це ж книга з іншого циклу? Чи його зло готово проникнути куди завгодно?
Наталія Ковган, він згадується тільки як далекий персонаж з іншого світу. Як у Кінга. В одних творах він часто робить мікровідсилки до інших...
Наша підсвідомість приховує багато від нас сюрпризів, ми навіть не підозрюємо, на що наш організм здатен, і в критичні моменти свого життя випливають такі можливості, що інколи диву дивуєшся про стан та дії самих себе. По-іншому я не знаю як і описати дії Галини, неначе вона спала ці всі роки і тепер прокинувшись намагається вижити в даній ситуації. Дякую Тарасе, ти був правий, чим далі, тим цікавіше.....
Nina Tololo, Протистояння тільки починається. Щоб захистити себе та сина, вона піде на все, що завгодно!!!
Так, коли ми робимо неправильний крок, то це може затягнути на ще більші помилки. Лише коли признаєшся сам собі і спробуєш виправити скоєне, лише тоді світлішає у голові, але це дуже важко. Важко просити пробачення, важко визнати свої помилки, свою поразку, важко.... ще багато важко. Вибір завжди за нами. Ось і Галина так, після аварії не має спокою і кожен день все глибше і глибше затягує в багнюку. Дякую Тарасе, чекаю не дочекаюся розв"язки цієї історії. Що це, - марево жінки, чи щось інше?
Nina Tololo, інколи ми переживаємо наслідки подій, які давним давно забули. Галина відчувала подібні настрої довгий час, а смерть чоловіка стала простим каталізатором...
То Сашко, це демонічна істота? Ну потерча так називають дитину, яка померла нехрещеною, або власне її душу. І Галина виходить повернула не свого Сашка, а «семилітку», так здається називали таких діток.
Nina Tololo, розв'язка за будь-яких обставин буде цікавою!!!
То Сашко перевертень?
Nina Tololo, ні! це ж не містична книга, а психологічний трилер. Надприродні речі виключені!!!
Чим далі, то заплутаніше. Сашкова дивакуватість переростає у якесь божевілля. Галина геть втратила межу між реальністю і по той бік світу. Не знаю, Тарасе, чим ти надихаєшся, але історія і справді нереально крута і разом з тим моторошна. Бо усвідомлювати, що дитина наполягає заподіяти смерть людині, та ще і виконавець цього всього повинна бути його мати...... Слів не має. Я вже і сама розгубилася, де реал, а де ні.
Nina Tololo, далі буде тільки цікавіше!!!)))
І все таки з Сашком щось не те. Не може людина довго не спати, не їсти і не пити води. Або ж із Галиною щось не зрозуміле, може їй це все ввижається, так собака сусідська не спроста гарчить, щось відчуває. Одні загадки, чекаю на продовження.
Nina Tololo, чим цікавіші загадки, тим цікавіші відповіді. Дякую, що слідкуєте за цим твором!!!
І все таки мене не покидають відчуття про Сашка, про його дивакуватість.
Nina Tololo, Тривожні відчуття?
Я теж засумнівалася про Сашка, бо якийсь дивний він, і можливо покійний правий?
Nina Tololo, Це ж сон. І голосом покійного чоловіка говорять особисті сумніви героїні...
Якщо це не містика, то повернення Сашка реальне??? Чи може це все Галині мариться, адже вона хвора на вірус і як я зрозуміла, то температура її не покидає. Цікаво. Чекаю на продовження.
Nina Tololo, Не можу відповісти на це запитання, бо тоді зіпсую фінал.
Тарасе, дякую, це так інтригуюче і поки читаєш розділ, то сюжет тримає в такій напрузі, що забуваю дихати. Правда, не можу ні нащо відволіктися, поки не прочитаю далі буде... Але ж що це : містика, чи він живий.? Скоріше б продовження, Чекаю з великим нетерпінням. І ще одне, у вас дуже добре і правдиво виходять описи стану жіночої душі та переживань у найважчі моменти життя. Я інколи двічі перечитую абзаци, щоб вглибитися і порівняти зі своїми, - дуже природньо. Я звісно такого жаху не переживала, але, як і будь яка людина втрачала близьких і рідних, а тому розумію Галину. Хоча більше ні, чим так. Вірніше буде сказати намагаюся зрозуміти, що вона відчуває і відчувала в ті страшні хвилини. Ця історія цікава ще і тим, що в нашому суспільстві така тема як домашнє насильство тільки почала розкривати проблему: в поліції нарешті є такі підрозділи, які виїжджають на такі виклики, а ЗМІ інформують потерпілих куди їм звертатися. Тому це добре, що і література стає ближче до народу, і хай цей твір відноситься до містики і жахів, та все ж описи сімейних драм реальні і на превеликий жаль вони існують поряд з нами. Оооо, мене знову занесло, вибач Тарасе. Чекаю проду і успіхів і натхнення.
Nina Tololo, Дякую за таку кількість компліментів. Це не містика. Більше психологічний трилер. У моєму арсеналі є тільки два містичні твори "Вимкнені ліхтарі" та "Собачі тіні". Я планую продовжувати у цьому жанрі також, але завжди попереджую читачів коли містичні події мають місце у тексті. "Повернення" не містичне!!!!
Скільки болю в проді, жінка сама не своя, намагається переконати себе, що дитина жива і все те, що коїться навколо неї так підкреслює її стан. Галина геть виснажена, - можна збожеволіти від тієї ситуації. Емоційно важко, але цікаво. Дякую Тарасе, чекатиму на розв"язку.
Nina Tololo, Розв'язка буде складною, але цікавою! Дякую, що слідкуєте!!
Ну нічого собі, знову неочікуваний поворот! Дякую;) чекаю з нетерпінням на продовження.
Тетяна Котило, Дякую, що слідкуєте!)) продовження буде цікавим!!!
То поховали лише чоловіка, а де ж Сашко??? Чекаю на продовження.
Nina Tololo, Це головна загадка роману!!!
Як і попередні важка прода і я навіть не знаю як на них реагувати. Галину жаль до болю, бо бути причетною до загибелі сина то найгірше, що може бути. А тут ще вірус, правда кажуть, що горе саме не приходить, такі випробовування послала доля цій жінці, що і уявити важко .Можливо прихід на цвинтар хоч якось її утішить. Дякую Тарасе, твір дуже драматичний, чекатиму що далі....
Nina Tololo, Найгірше у цій історії тільки починається, тому потрібно готуватися до складного.
Навіть не знаю, як коментувати проду, Я втрачала рідних мені людей, але все ж таки, що відчуває Галина не можу і уявити. Стати вбивцею свого єдиного сина Сашка..... звісно вона цього не хотіла, але попасти в таку ситуацію то жах. Мабуть оце і є той баланс життя, чи бумеранг, чи ще щось: ти забираєш - і в тебе заберуть. В моменти гніву та злості людина не відає, що робить помилку, інколи непоправну помилку. Як з цим жити, і в загалі де взяти сенс життя - питання. Дякую Тарасе, хоч розділи дуже важкі на емоції, але ж і таке трапляється в житті, і з цим якось то живуть чи виживають....
Nina Tololo, Наступні будуть набагато важчими, аж поки справжні кошмари Галини не оживуть. Вона жила не з простим чоловіком, а з божевільним тираном, який роки ізолював її від спілкування зі світом і змушував повірити у найбожевільніші речі. Головна героїня зазнала стільки травм, що й не здогадується про них...
Важка прода, емоції ледь здержую, бо жаль усіх: і Галину і її сина, та й нелюда теж. Як би там не було, а забирати життя людини то великий гріх. Розумію жінку, яка прожила роки знущання і зневаги над собою та її сином, розумію її...... але ті почуття, той гнів та лють не кращі радники у вирішенні ситуації. І засуджувати не можу, лише жаль. Дякую, Тарасе, важкувато дається, але це наше життя, - поряд і кохання і ненависть.
Nina Tololo, ви дійшли мудрих висновків. Гнів не вихід із ситуації, і веде тільки до хаосу та деструкції...
У мене немає слів, що ж тепер буде з бідолашною дитиною і жінкою, від рук якої може загинути її син. Дякую, чекаю на продовження!
Тетяна Котило, Це найтрагічніший момент у книзі, але його потрібно витримати, щоб відкрити відповіді на всі запитання!!!
Хух, Тарасе, я поки читала про Галинині пригоди, поки вона була вже в домі, то не дихала, бо боялася, щоб не завадити їй доробити справу до кінця. Вона й сама не відає, яка сильна жінка. Я розумію, що загнала в кут істота здатна на все, але ж стільки жінок терплять насилля все життя, так і не насмілюються вирватися з полону. А от Галина ризикнула. Дякую Тарасе, чудова прода.
Nina Tololo, Далі буде набагато моторошніше. Божевілля вийде з-під контролю!
Бідолашна жінка.
Так старається вберегти дитину, але анотація не дає надії.
Рома Аріведерчі, Ви дуже тонко відчуваєте початок книги. Вона про те, як у головної героїні відібрали надію. Гіршого для людини не може бути нічого!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати